Устинівська районна
державна адміністрація
Устинівська районна
державна адміністрація




























Положення про Устинівське бюро правової допомоги

Зразки заяв

"Подорожуємо по безвізу: запитання-відповідь"


Удосконалення ЗУ про БПД.

Парламент удосконалив деякі засади надання безоплатної правової допомоги шляхом внесення змін до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (далі – Закон).

Так, згідно зі змінами до статті 14 Закону безоплатна вторинна правова допомога окремим суб’єктам права надаватиметься не більше 6 разів протягом бюджетного року та не більше ніж за шістьома дорученнями/наказами, виданими центрами БВПД, одночасно.

Окрім того, відтепер в окремих справах інтереси клієнтів у суді можуть представляти працівники системи надання БПД.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ


Що потрібно знати, звільняючись з роботи.

Звільнення за власним бажанням без поважних причин трапляється найчастіше. Згідно з частини 1 статті 38 КЗпП України, працівник зобов'язаний повідомити адміністрацію (власника підприємства) про звільнення письмово за два тижні. Письмове повідомлення про звільнення оформляється заявою.

Відповідно до частини 2 статті 38 КЗпП України, якщо працівник, що подав заяву про звільнення, після закінчення строку попередження про звільнення не полишив роботу і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не має права звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого  працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Фактично, це означає, що працівник має право, незважаючи на подану ним заяву про звільнення, вийти на роботу наступного дня після дати звільнення, і трудовий договір вважатиметься продовженим.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ


Що слід зробити після весілля: поради юристів.

Сімейним кодексом України, а саме статтею 35, передбачене право вибору прізвища, яким можуть скористатися громадяни, котрі вступають у шлюб:

- залишити своє прізвище;

- взяти прізвище нареченого/нареченої;

- до свого прізвища додати прізвище нареченого/нареченої.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ


Як захистити бджіл

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про бджільництво», фізичні і юридичні особи, які застосовують засоби захисту рослин для обробки медоносних рослин, зобов’язані не пізніше ніж за три доби до початку обробки, через засоби масової інформації попередити про це органи місцевого самоврядування, пасічників, пасіки яких знаходяться на відстані до 10 (десяти) кілометрів від оброблюваних площ. При цьому повідомляється дата обробки, назва препарату, ступінь і строк дії токсичного препарату.

Бджолярі, зі свого боку, згідно порядку проведення заходів щодо зменшення випадків отруєння бджіл під час проведення обробки сільськогосподарських угідь пестицидами повинні:

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ








Позбавлення батьківських прав: (процедура та документи)

Відповідно до статті 121 Сімейного кодексу України права і обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому в установленому законом порядку. Саме на батьків покладається відповідальність за виховання дітей, захист їх прав та інтересів, турботу про здоров’я, фізичний, психічний, духовний і моральний розвиток дитини.

На жаль, батьки не завжди гідно поводяться по відношенню до дітей, зловживають своїми правами або ухиляються від виконання батьківського обов’язку. За таких обставин з’являється привід для позбавлення батьківських прав.

При цьому, в своїй постанові від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою впливу на осіб, які не виконують батьківських обов’язків, а тому питання про її застосування слід вирішувати тільки після повного, всебічного, об’єктивного з’ясування обставин справи, в тому числі ставлення батьків до дітей.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ


Стягнення заборгованості по аліментам

Стаття 194. Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами

Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред’явленню виконавчого листа до виконання.

Якщо за виконавчим листом, пред’явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв’язку з розшуком платника аліментів або у зв’язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, — до досягнення нею двадцяти трьох років.

Положення частин першої — третьої цієї статті, а також статей 195-197 цього Кодексу застосовуються і до стягнення аліментів іншим особам, які визначені цим Кодексом.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ


В рамках загальнонаціонального правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО!»

Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов’язаний отримати паспорт громадянина України – це зазначено в Законі України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Паспорт громадянина України – це основний документ, що посвідчує особу та підтверджує українське громадянство. Паспорт громадянина України нового зразка має вигляд ID-картки, яку оформляють особам, що не досягли 18-річного віку, терміном дії на чотири роки, а особам з 18 років – на десять років.

Для оформлення та видачі ID-картки вперше особі потрібно звернутися до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за зареєстрованим місцем проживання. Після оформлення такої ID-картки у подальшому всі послуги особа зможе отримувати у будь-якому місті України за місцем звернення.

Оформлення ID-картки відбувається на підставі заяви-анкети, яка подається особисто заявником.

Особа, яка досягла 14-річного віку, оформляючи ID-картку має подати такі документи:

1) свідоцтво про народження;

2) паспорт громадянина України батьків або документи, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів подається довідка про реєстрацію особи громадянином України.

3) довідку про реєстрацію місця проживання;

4) довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (ідентифікаційний код) або повідомлення про відмову від його прийняття;

5) у разі зміни імені або прізвища заявника – свідоцтво про зміну імені;

6) за наявності оригінал власного закордонного паспорту або закордонний паспорт батьків – для правильного відтворення прізвища латиницею;

7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи заявника – для внутрішньо переміщених осіб.

Вперше ID-картка видається не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети на її отримання. Така послуга надається безкоштовно.

У разі отримання паспорта замість втраченого чи пошкодженого стягується адміністративний збір – 0,1 розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у строк не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети. Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становить 1762 гривні.

До паспорта громадянина України у формі ID-картки вноситься така інформація: назва держави; назва документа; ім’я особи; стать; громадянство; дата народження; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; номер документа; дата закінчення строку дії документа; дата видачі документа; уповноважений суб’єкт, що видав документ (код); реєстраційний номер облікової картки платника податків; місце народження; відцифрований образ обличчя особи та відцифрований підпис особи.

Кінцевої дати щодо чинності паспортів громадянина України зразка 1994 року законодавством не визначено, тобто вони є чинними до закінчення строку їх дії та не підлягають обов'язковій заміні. ID-картка видається у всіх випадках, коли необхідна заміна паспорта – втрата, псування, зміна прізвища або інших даних особи. Отже обов'язку змінювати паспорт зразка 1994 року на ID-картку немає. Водночас треба розуміти, що паспорт-книжечка в умовах сучасних технологій практично не захищений від підроблення, тому оформлення ID-картки є доречним з міркувань безпеки та захисту від шахрайства.

Зверніть увагу, що проживання громадян, зобов’язаних мати паспорт громадянина України, без паспорта громадянина України тягне за собою адміністративну відповідальність, а саме – попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 грн до 51 грн).

Зазначимо, що надане роз’яснення не є нормативно-правовим актом, носить лише роз’яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не містить правових норм, які впливають на права, свободи та законні інтереси громадян.

За додатковою інформацією звертайтеся до відділу «Устинівське бюро правової допомоги» Кропивницького місцевого центру з надання БВПД за адресою: смт Устинівка, вул. Благодатна, 1.

Тел.: (05239) 4-17-65


В рамках загальнонаціонального правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО!»

Підстави, порядок і правові наслідки визнання судом особи безвісти зниклою або оголошення її померлою

1.За яких підстав можна визнати особу безвісти зниклою або оголосити померлою

Відповідно до ст. 43 Цивільного кодексу України (надалі — ЦКУ) особа може бути визнана судом безвісти зниклою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання (тобто за місцем реєстрації немає відомостей про місце її перебування. Якщо встановити цей день неможливо, початком її відсутності вважається перше число наступного місяця, після того, в якому особа зникла. . За неможливості встановити навіть місяць зникнення — перше січня наступного року.

Особа може бути оголошеною судом померлою, відповідно до ст. 46 ЦКУ, якщо в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років. Якщо ж воназникла за обставин, що загрожували їй смертю, — протягом шести місяців.  Якщо ж особа могла загинути від нещасного випадку або  внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру — протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної в результаті надзвичайних ситуацій.

Фізична особа, яка зникла безвісти через воєнні дії, може бути оголошена судом померлою після двох років з дня закінчення військових дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до закінчення цього строку, але не раніше закінчення шести місяців.

Датою смерті в цьому випадку вважають день набуття законної сили рішенням суду. Особа, яка зникла безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або внаслідок нещасного випадку або через воєнні дії, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

2.Порядок визнання особи судом безвісти зниклою або оголошення її померлою

Суд розглядає справи про визнання фізичної особи безвісти зниклою або оголошення її померлою за окремим провадженням відповідно до ст. 305 – 309 Цивільно-процесуального кодексу України (надалі — ЦПК). Заяву про це подають до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування)  зниклої особи , або за місцем розташування її майна. У заяві про визнання людини безвісти зниклою або оголошення її померлою треба вказати:

з якою метою вам необхідно визнати особу безвісти зниклою або оголосити її померлою (наприклад, для захисту його майнових інтересів і встановлення опіки над майном);

обставини та свідки, що підтверджують безвісну відсутність особи, або обставини, які загрожували їй смертю, або обставини, які є підставою припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Суд до початку розгляду справи встановлює родичів, співробітників тощо, які можуть дати свідчення про зниклу особу а також робить запити за місцем роботи та проживання зниклої особи. Одночасно суд вживає заходів через органи опіки і піклування про встановлення опіки над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, якщо опіка над майном ще не встановлена.

Суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, і осіб, яких сам суд визнає за необхідне допитати, і ухвалює рішення про визнання людини безвісти зниклою або оголошення її померлою.

Якщо суд визнає особу померлою, він надсилає рішення в РАЦС (ЗАГС) для реєстрації смерті особи. Також надсилає рішення нотаріусу за місцем відкриття спадщини.  чи у державний нотаріальний архів для  охорони спадкового майна.

3.Правові наслідки

Визнання особи безвісти зниклою: чоловік або дружина зниклого безвісти отримують право розірвати шлюб за спрощеною процедурою в органах РАЦС;

відповідно до ст. 44 ЦКУ нотаріус за останнім місцем проживання зниклої особи, оцінює належне їй майно і встановлює опіку над ним.

За вашою заявою або заявою органу опіки та піклування над майном , опіка може бути встановлена нотаріусом і до ухвалення судом рішення про визнання людини безвісти зниклою.

Опікун над майном зниклої людини приймає виконання цивільних обов’язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах, а також за рахунок цього майна утримує осіб, яких особа, що зникла безвісти, за законом зобов’язана утримувати.

Опіка над майном припиняється при скасуванні рішення суду про визнання фізичної особи безвісти зниклою, а також за появи особи, місце перебування якої було невідомим. Правові наслідки визнання особи померлою такі самі, як і у випадку її смерті. Різниця лише в тому, що спадкоємці особи, оголошеної в судовому порядку загиблою, протягом 5 років не можуть відчужувати нерухоме майно, яке перейшло їм у спадщину. Тоді одночасно з видачею свідоцтва про право на спадщину нотаріус накладає на майно заборону відчуження.

4.Якщо особа, яка була визнана зниклою, знайшлась.

При отриманні заяви про появу особи, яка була визнана безвісти зниклою або оголошена померлою, або відомостей про місце перебування цієї особи суд призначає слухання справи за участі цієї особи, заявника та інших зацікавлених осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісти зниклою або оголошення її померлою. Заява може бути подано особою, яку було визнано безвісти зниклою або померлою, або зацікавленою особою.

Копію рішення суд надсилає відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для анулювання актового запису про смерть. Незалежно від часу своєї появи людина, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє майном, повернення цього майна, а також грошей і цінних паперів на пред’явника.

За неможливості повернути майно особі, яка була оголошена померлою, відшкодовують вартість цього майна.

Якщо ж майно фізичної особи, яка була оголошена померлою, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі повертають суму, одержану від продажу цього майна.

За додатковою інформацією можна звернутись до Відділу «Устинівське бюро правової допомоги» Кропивницького місцевого центр з надання БВПД за адресою: смт Устинівка, вул. Благодатна, 1

Тел.: (5239) 4-17-65

E-mail: ustynivske@legalaid.kr.ua


Стягнення боргу померлої особи

Після смерті особи відкривається її спадщина. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві (померлому) на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Тобто, від спадкодавця до спадкоємців переходять як права, так і обов’язки.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ


Оплата та оподаткування за оформлення спадщини

Отримали спадщину: відповіді на питання як оформити та оплатити

За видачу свідоцтва про право на спадщину в державних нотаріальних конторах:

стягується державне мито в розмірі, затвердженому Декретом Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 року «Про державне мито»;

справляється плата за надання додаткових платних послуг в розмірах, встановлених Тарифами за надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру, затверджені наказом управління юстиції.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ


В рамках програми «Я маю право» Відділ «Устинівське бюро правової допомоги» Кропивницького місцевого центру з надання БВПД інформує:

Новації у правилах перетину кордону дітьми

Законодавством України, зокрема п. 3 ст. 313 Цивільного кодексу, передбачено право дитини, яка досягла шістнадцяти років, на вільний самостійний виїзд за межі країни. Однак, незалежно від мети подорожі (лікування за кордоном, оздоровлення, туристична екскурсія, поїздка до родичів і т.д.), діти до 16 років мають право на виїзд за кордон тільки за згодою батьків і в їх супроводі або в супроводі уповноважених осіб.

Процедура вивезення дітей, які не досягли шістнадцяти років, в супроводі одного з батьків або уповноважених осіб, відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, здійснюється за нотаріально посвідченим дозволом другого з батьків. Документ обов’язково повинен містити маршрут прямування і часові рамки даної поїздки.

Покинути Україну без згоди батька (матері) на виїзд дитини за кордон можна в таких випадках:

* батько є іноземцем або особою без громадянства та відсутній у пункті пропуску;

* в закордонному паспорті матері або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України до іншої держави чи відмітка про взяття на постійний консульський облік (п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженні постановою КМУ від 27.01.1995 р. №57 із змінами, внесенеми постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 733).

Згода батька на вивезення дітей за кордон не потрібна при пред’явленні таких документів:

* довідка про народження дитини, видана органом РАЦСу, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України;

* рішення суду про надання дозволу на вивезення дитини з України;

* судове рішення про визнання другого з батьків недієздатним;

* рішення суду про визнання батька безвісно відсутнім;

* судове рішення про позбавлення батьківських прав;

* свідоцтво про смерть другого з батьків.

Проте, нещодавно урядом було внесені законодавчі зміни у правила перетинання державного кордону громадянами України, які не досягли 16-річного віку.

Новації стосуються ситуацій, коли місце проживання дитини визначено судом з одним із батьків, а інший із батьків має заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

У такому разі виїзд дитини за кордон в супроводі одного з батьків (усиновлювачів, піклувальників або інших осіб, уповноважених за нотаріально посвідченою згодою) для відпочинку, навчання або лікування здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків. Натомість у пункті пропуску необхідно пред’явити довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби. Така довідка видається протягом 10 днів та дійсна протягом 1 місяця з дня її видачі.

Ці зміни спрямовані на захист прав дітей та вирішення ситуацій, коли той із батьків, який зобов’язаний сплачувати аліменти, не виконує свого обов’язку піклування про дитину, і разом з цим не бажає давати згоду на виїзд дитини за кордон.

Постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 року № 76, якою на виконання положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» внесено зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, набула чинності 21 лютого 2018 року.

Відділ «Устинівське бюро правової допомоги» Кропивницького місцевого центр з надання БВПД  знаходиться за адресою: смт Устинівка, вул. Благодатна, 1

тел. (5239)4-17-65

E-mail: ustynivske@legalaid.kr.ua


Все що треба знати про розірвання шлюбу відповідно до законодавства України

Сімейний союз чоловіка та жінки у випадках, коли вони мають різні погляди на шлюб та сім’ю, ведення домашнього господарства і при цьому не бажають подальшого подружнього життя (або хоча б один з подружжя), відповідно до українського законодавства у встановленому порядку може бути припинений.

Розлучення (розірвання шлюбу) між чоловіком та дружиною є результатом проведення передбачених законодавством процедур та призводить до виникнення певних правових наслідків для колишнього подружжя.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ


В рамках програми «Я маю право» Відділ «Устинівське бюро правової допомоги» Кропивницького місцевого центру з надання БВПД інформує про субсидії по-новому

Зміни у нарахуванні субсидій за житлово-комунальні послуги

Напередодні нового опалювального сезону надаємо роз’яснення у зв’язку зі змінами, які відбулися в правилах нарахування субсидій.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ


Про примусове зняття особи з місця реєстрації

Досить часто у громадян виникає питання як примусово зняти особу із реєстрації у своїй квартирі чи будинку, якщо вона не є власником і не проживає там, адже дана обставина позбавляє їх права на отримання субсидії, а добровільно знятися із місця реєстрації особа не бажає або немає можливості, оскільки проживає в іншій місцевості чи за кордоном.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ


Пенсійна реформа суттєво підвищила вимоги до кількості страхового стажу, необхідного для оформлення пенсії. У зв’язку з цим велика кількість українців позбавлена можливості вийти на заслужений відпочинок при досягненні пенсійного віку. З цієї причини українським урядом прийнято рішення про надання тимчасової (в період з 1 січня 2018 по 31 грудня 2020 року) соціальної допомоги пенсіонерам, яким не вистачає стажу.

Призначення тимчасової допомоги

Процедура призначення грошової допомоги регламентована Постановою КМУ № 1098 від 27.12.2017 «Про Порядок призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату». При цьому отримати допомогу можуть тільки ті, хто на момент оформлення соціальних виплат має не менше 15 років страхового стажу. Гроші будуть виплачуватися до досягнення такими особами віку, з якого вони набувають право на пенсійну виплату.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ


Жертви насильства та діти отримали більше можливостей доступу до безоплатної правової допомоги

07 січня 2018 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (опубліковано в газеті «Голос України» №4 (6759), яким внесено зміни до Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Зокрема, розширено доступ до безоплатної вторинної правової допомоги для осіб, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а також – для дітей.

Нагадаємо, безоплатна вторинна правова допомога (далі – БВПД) полягає в отриманні захисту, представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру. Її надають юристи центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – центри), або бюро правової допомоги, а також адвокати, які співпрацюють із центрами. Послуги юристів та адвокатів оплачує держава.

Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають найбільш чутливі та соціально незахищені категорії осіб, такі як: діти-сироти, ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у том числі й учасники АТО), малозабезпечені, люди з інвалідністю, переселенці та особи, які претендують на отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, біженці, та інші відповідно до ст. 14 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу».

Із внесеними законодавчими змінами право на всі види БВПД отримали й особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.

Центри отримали нові повноваження щодо роботи із цією категорією, які полягають у:

Забезпеченні надання безоплатної правової допомоги постраждалим особам, у тому числі на базі загальних та спеціальних служб підтримки постраждалих осіб;

Взаємодії із іншими суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

Звітування про результати здійснення повноважень у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», особою, яка постраждала від домашнього насильства є будь-яка особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» зазначає, що особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі є особа, яка зазнала насильства за ознакою статі.

Насильство за ознакою статі – діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов'язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті.

Крім того, згаданими законодавчими змінами розширено категорію дітей як суб’єктів права на БВПД.

Отримати її відтепер можуть не лише діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (як було дотепер), а усі діти.

Дізнайтеся адресу найближчого до Вас центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або бюро правової допомоги, зателефонувавши за номером 0 800 213 103 (єдиний контакт-центр системи безоплатної правової допомоги в Україні; цілодобово та безкоштовно в межах України).

Відділ «Устинівське бюро правової допомоги» Кропивницького місцевого центр з надання БВПД  знаходиться за адресою: смт Устинівка, вул. Благодатна, 1

тел. (5239)4-17-65

E-mail:  ustynivske@legalaid.kr.ua


Інформаційна довідка про роботу за 2017 рік Відділу «Устинівське бюро правової допомоги» Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги

Відділом «Устинівське бюро правової допомоги» Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з 1 січня 2017 року по 27 грудня 2017 року проводиться робота з метою виконання функцій та завдань покладених на бюро та дотримання ЗУ «Про безоплатну правову допомогу»

Так, станом на 27 грудня 2017 року, працівниками відділу «Устинівського бюро правової допомоги» прийнято та надано 727 правових консультацій, також 29 особам видано накази про призначення їм адвокатів для складання процесуальних документів та представлення їх інтересів в суді.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ


Дистанційні пункти доступу до безоплатної правової допомоги можуть бути відкриті у приміщеннях військових частин Збройних Сил України

Саме це, з-поміж іншого, передбачає Меморандум про наміри щодо співробітництва між Міністерством оборони України та Координаційним центром з надання правової допомоги (далі – Меморандум), який сторони уклали 11 грудня.

Меморандум має на меті об’єднати зусилля сторін задля спрощення доступу військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей до безоплатної правової допомоги, сприяння захисту їхніх прав та законних інтересів. Від імені сторін Меморандум підписали Міністр оборони України Степан Полторак та в.о. директора Координаційного центру з надання правової допомоги Олексій Бонюк.

Переглянути Меморандум

Реалізація завдань у рамках Меморандуму спрямована, насамперед, на налагодження взаємодії між представниками центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги та командуванням військових частин Збройних Сил України задля забезпечення захисту прав військовослужбовців ЗСУ, членів їх сімей, у тому числі права на безоплатну правову допомогу; розширення доступу для них до послуг безоплатної правової допомоги через утворення у приміщеннях військових частин дистанційних пунктів доступу до такої допомоги.

Також сторони планують об’єднати зусилля в таких напрямах, як проведення спільних заходів з підвищення рівня правової поінформованості військовослужбовців; розроблення та розповсюдження різних інформаційних матеріалів щодо їхніх прав та соціальних гарантій; проведення спільних комунікативних заходів як на рівні Міноборони та Координаційного центру, так і на рівні центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги та військових частин ЗСУ.

Нагадаємо, у нинішньому році Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Вищу раду правосуддя», внісши зміни до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» в частині розширення кола осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу. Так, право на безоплатну вторинну правову допомогу (представництво інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру), отримали й особи, які лише претендують на отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Крім того, така допомога ветеранам війни, у тому числі учасникам бойових дій, іншим особам, на яких поширюється дія зазначеного Закону, надається не лише з питань їх соціального захисту, як це було раніше, а з будь-яких питань.

Більш детальніше про це в відділі «Устинівське бюро правової допомоги» Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою:

смт Устинівка, вул. Благодатна, 1, тел. (05239) 4-17-65


Щодо оформлення спадщини, у випадку, коли спадкодавець помер на тимчасово окупованій території

У рамках проведення Всеукраїнського тижня права у 2017 році, на виконання наказу Міністерства юстиції України від 27.09.2017 року № 3517/7, з метою реалізації та захисту прав людини, Юлія Гула, начальник відділу правової інформації та консультацій Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги консультує щодо оформлення спадщини, у випадку, коли спадкодавець помер на тимчасово окупованій території

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ


Оголошено конкурс з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги

Дата публікації: Четвер, 16 листопада 2017, 15:54

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13.11.2017 № 4300/7 «Про проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги» Координаційний центр з надання правової допомоги повідомляє про проведення з 18 листопада 2017 року по 23 січня 2018 року конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – конкурс).

Для участі у конкурсі адвокатам необхідно:

1) Зареєструватися на веб-сторінці  http://contest.legalaid.gov.ua з 18 листопада до 17 грудня 2017 року включно, де заповнити онлайн анкету та біографічну довідку; зазначитиадресу електронної пошти для отримання інформації у зв’язку з конкурсом та регіон, у якому адвокат проходитиме індивідуальну співбесіду з конкурсною комісією; завантажити посвідчені (підписані) адвокатом скановані копії заяви, усіх заповнених сторінок паспорта (чи іншого документа, що посвідчує особу), свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та мотиваційного листа (у довільній формі обсягом до 500 слів).

УВАГА! За фактом реєстрації адвокат отримає повідомлення Координаційного центру з надання правової допомоги про прийняття заявки на опрацювання. Після перевірки наявності надісланих копій документів, адвоката буде поінформовано про їх відповідність чи невідповідність встановленим вимогам за вказаною адвокатом адресою електронної пошти. У разі отримання повідомлення про невідповідність документів встановленим вимогам реєстрацію можна пройти повторно (до завершення строку реєстрації).

2) Впродовж 19 – 25 грудня 2017 року включно пройти дистанційний курс «Вступ до системи надання безоплатної правової допомоги», ознайомившись з його матеріалами та склавши перевірочні тестові завдання, що оцінюються автоматично (адреса веб-сторінки дистанційного курсу, логін та пароль будуть зазначені в електронному повідомленні Координаційного центру з надання правової допомоги).

3)Впродовж 9 – 12 січня 2018 року (конкретні дата, час і місце проведення будуть повідомлені кожному адвокатові додатково) пройти індивідуальні співбесіди з конкурсною комісією, під час якої адвокати оцінюватимуться за критеріями мотивації до надання безоплатної правової допомоги, комунікабельності, емоційної врівноваженості, вміння представити приклади надання правової допомоги.

УВАГА! Під час проходження співбесіди із конкурсними комісіями адвокати повинні пред’явити оригінали паспорта та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Крім того, з 27 по 29 грудня 2017 року включно конкурсні комісії розглядатимуть подані адвокатами документи, оцінюючи адвокатів за критеріями стажу адвокатської діяльності, наявності або відсутності застосованих до адвоката дисциплінарних стягнень та враховуючи результат проходження адвокатом дистанційного курсу «Вступ до системи надання безоплатної правової допомоги». Цей етап відбувається без персональної участі адвокатів.

Адвокати, які пройдуть конкурс, залучатимуться до надання безоплатної вторинної правової допомоги на постійній основі за контрактом або на тимчасовій основі на підставі договору відповідно до Порядку і умов укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі, затверджених постановою КМУ від 11.01.2012 № 8.

Контакти для зворотного зв’язку з адвокатами: Поплавська Галина Євгенівна, заступниця начальника відділу взаємодії з адвокатами та органами адвокатського самоврядування управління забезпечення якості правової допомоги Координаційного центру з надання правової допомоги, (044) 364 17 59 (понеділок – четвер: з 09:00 до 18:00, п’ятниця: з 09:00 до 16:45, обідня перерва із 13:00 до 13:45), halyna.poplavska@legalaid.gov.ua.

Переглянути порядок і умови проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги, затверджений постановою КМУ від 28 грудня 2011 р. № 1362 (у редакції постанови КМУ від 9 серпня 2017 р. № 575).

Переглянути Порядок і умови укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі, затверджені постановою КМУ від 11.01.2012 № 8.

Переглянути наказ Мін’юсту від 13.11.2017 № 4300/7 «Про проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги».

Переглянути Порядок оцінювання адвокатів за результатами конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги, затверджений наказом Мін’юсту від 13.11.2017 № 3552/5.


Право на працю людей з обмеженими можливостями

Дата публікації: Четвер, 09 листопада 2017, 09:55

принципи працевлаштування інвалідів закріплені у низці законодавчих актів, які зобов’язують роботодавця створити спеціальні робочі місця для інвалідів і сприяти їх працевлаштуванню, з урахуванням обмежених фізичних можливостей.

З даного питання консультує Юлія Парахонько, начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб’єктами надання безоплатної первинної правової допомоги.

Право інвалідів на працю закріплено, зокрема, у Конституції та законах України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 р. № 875-XII (далі - Закон № 875) і «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. № 2694-ХІІ, окремі положення яких спрямовані на створення для інвалідів реальних можливостей продуктивно працювати та передбачають конкретні механізми їх реалізації.

Так, інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, потреби в соціальній допомозі та захисті.

Норматив робочих місць. Відповідно до ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі й громадських організацій інвалідів, а також фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб — у кількості одного робочого місця.

У ст. 18 Закону № 875 прямо встановлено обов’язок роботодавців не лише створювати для працевлаштування інвалідів робочі місця, а й забезпечувати такі умови праці, які відповідали б вимогам їх індивідуальних програм реабілітації, та надавали інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством.

Підприємства самостійно здійснюють розрахунок кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону № 875, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством відповідної кількості інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Шукати ж інвалідів на вакантні місця кадрові служби підприємств можуть або власними силами, або звертатися із заявками до районних центрів зайнятості.

Додаткові гарантії для працівників-інвалідів. Слід пам’ятати, що відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону № 875, не можна відмовляти в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільняти за ініціативою адміністрації, переводити інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи (далі — МСЕК) стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я інвалідів.

Також необхідно звернути увагу на наявність додаткових гарантій захисту трудових прав працівників-інвалідів, зокрема:

при прийнятті на роботу інвалідів, які направлені відповідно до рекомендації МСЕК, випробувальний строк не встановлюється (ст. 26 КЗпП);

строковий трудовий договір підлягає достроковому розірванню на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором (ст. 39 КЗпП);

робота інвалідів у нічний час, а також залучення інвалідів до надурочних робіт допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (ст. 55, 63, 172 КЗпП);

інвалідам І і ІІ груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам ІІІ групи — 26 календарних днів (ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР, далі — Закон про відпустки);

працівник-інвалід має право одержати у перший рік роботи на підприємстві щорічну відпустку повної тривалості у зручний для нього час до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи (ст. 10 Закону про відпустки);

за бажанням, інваліди І і ІІ груп можуть узяти додаткову відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 60 календарних днів, а інваліди ІІІ групи — до 30 календарних днів (ст. 25 Закону про відпустки);

роботодавець зобов’язаний на прохання працівника-інваліда або за вимогами його індивідуальної програми реабілітації, встановити йому неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці (ст. 172 КЗпП).

До Відділу «Устинівське бюро правової допомоги» можна звернутись за адресою: смт Устинівка, вул. Благодатна, 1.

Тел.: (05239) 4-17-65

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний телефонний номер 0-800-213-103. 


Що слід знати цивільному подружжю при поділі спільної сумісної власності

Цивільний шлюб – це відносини жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю та при цьому не є одруженими. Подібні правові положення набули чинності з 1 січня 2004 р. Тож можна вважати, що саме відтоді в нашій державі на правовому рівні закріплено існування інституту цивільного шлюбу.

Правовий статус майна, набутого особами в цивільному шлюбі, є таким самим, як і правовий статус майна подружжя – спільна сумісна власність. Відповідно до норм законодавства, поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, відбувається згідно з положенням гл. 8 Сімейного кодексу. Таким чином, наразі поділ майна осіб, які перебувають у цивільному шлюбі, повністю прирівняно до поділу майна подружжя, яке офіційно оформило свої стосунки.

Нерідко сторони не можуть домовитися про поділ майна в добровільному порядку та, як наслідок, ідуть до суду. Що ж потрібно знати, звертаючись до суду?

Як довести факт і час початку шлюбу?

Перш за все слід ураховувати положення ст.74 Сімейного кодексу, зокрема те, що в разі, коли жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. Таким чином, особі, яка звертається до суду, необхідно довести в першу чергу те, що вона проживала однією сім’єю з іншою особою та що майно, яке вона просить поділити, належить їй та іншій особі на праві спільної сумісної власності.

Основним доказом у цьому випадку можуть бути показання свідків. Перш ніж звернутися до суду, особа повинна чітко розуміти, чи достатньо буде лише показань свідків та чи зможуть вони підтвердити факт спільного проживання.  

Ще важче встановити час, з якого особи проживали однією сім’єю. Інколи саме це має визначальне значення при поділі того чи іншого майна. Як показує судова практика, у більшості випадків, якщо друга особа не наводитиме інших доказів, підтвердження свідками факту спільного проживання є достатнім для суду.

Якщо особи, які перебували в цивільному шлюбі, вказують однаковий час, з якого вони проживали в фактичних шлюбних відносинах, то для суду таких показань сторін буде достатньо, аби встановити як безпосередньо факт їх перебування в фактичних шлюбних відносинах, так і їх тривалість.

На яку обставину звернути увагу?

При зверненні до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім’єю та поділ майна слід також зважати на одну з головних обставин – особи, які перебувають у цивільному шлюбі, не можуть одночасно перебувати в будь-якому іншому шлюбі. Інколи, не розірвавши шлюб, чоловік чи дружина починає спільно проживати з іншою особою. Таке проживання може тривати як незначний час, так і досить довго. При цьому чоловік та жінка, які проживають у цивільному шлюбі, не звертають уваги на ту обставину, що один із них фактично перебуває в зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

У такому випадку, майно, набуте парою, не підпадатиме під поняття «спільна сумісна власність» у розумінні Сімейного кодексу, а тому при його поділі не можна застосовувати гл.8 цього кодексу. За цієї ситуації майно також підлягає поділу в судовому порядку, однак його статус та порядок поділу визначатимуться Цивільним кодексом та іншими законами.

Скільки позовних заяв подавати?

Нерідко особи, перебуваючи певний час у цивільному шлюбі, згодом реєструють свої стосунки. У цьому випадку особи мають право як на поділ майна, набутого в офіційному шлюбі, так і на поділ спільного майна, набутого в період перебування в цивільному шлюбі.

При цьому суди інколи не задовольняють позовну заяву про поділ майна, набутого в цивільному та офіційному шлюбах, оскільки потрібно нібито подавати окрему позовну заяву про поділ майна, набутого в цивільному шлюбі.

Виходячи з практики Вищого спеціалізованого суду (справа №6-12074ск12) з розгляду цивільних і кримінальних справ, така позиція судів є неправильною, а питання щодо поділу спільного майна, набутого особами як у цивільному, так і в зареєстрованому шлюбі, має розглядатися в одному провадженні, з установленням усіх обставин справи.

Тому, якщо особи спочатку перебували в цивільному шлюбі, а потім зареєстрували його, суд повинен вирішити питання про поділ майна, набутого як за час цивільного, так і за час офіційного шлюбу, за однією позовною заявою та в межах одного провадження.

До Відділу «Устинівське бюро правової допомоги» можна звернутись за адресою: смт Устинівка, вул. Благодатна, 1.

Тел.: (05239) 4-17-65

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний телефонний номер 0-800-213-103.


ОГОЛОШЕННЯ!

25.10.2017 року в смт Устинівка з 10:30 до 12:30

біля селищної ради відбудеться прийом громадян

(мобільна точка доступу до правової допомоги),

яка буде надавати консультації із земельних та

інших правових питань, працівниками Головного

територіального управління юстиції у

Кіровоградській області спільно із Відділом

«Устинівське бюро правової допомоги».

Запрошуємо населення на безоплатну правову

допомогу.


Фахівець Благовіщенського бюро правової допомоги довела в суді факт народження дитини на тимчасово окупованій території

14 лютого 2017 року, до Благовіщенського бюро правової допомоги Голованівського місцевого центру з надання БВПД звернувся клієнт з проханням надати правову допомогу щодо встановлення юридичного факту народження його дитини.

Того ж дня, для надання безоплатної вторинної правової допомоги клієнту Р., Голованівським місцевим центром з надання БВПД було призначено начальника Благовіщенського бюро правової допомоги Наталю Радоуцьку.

Вивчивши матеріали справи, фахівець бюро з'ясувала, що у клієнта виникли складнощі з отриманням свідоцтва про народження дитини, адже дитина громадянина Р. народилась на тимчасово окупованій території України.

Громадянин Р. звернувся до Благовіщенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану для отримання  свідоцтва про народження дитини та надав медичне свідоцтво №189 (форма 103/у), а також свідоцтво про народження дитини, які були видані органами невизнаної Донецької народної республіки.

Однак, згідно п.п. 1-3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян, та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Вивчивши матеріали справи, Наталя Радоуцька підготувала заяву про встановлення факту народження дитини. В обґрунтуванні позовних вимог Наталя Радоуцька, звернула увагу на те, що, відповідно до внесених змін до ч.2 ст.257-1 ЦПК України (ЗУ «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території») заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, документи, що підтверджують факт народження.

За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Пунктом 2 розділу III Інструкції державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерством юстиції України від 18.10.2000 №52/2, передбачено, що при відсутності документів, що подаються до органу державної реєстрації актів цивільного стану, як підстав для проведення державної реєстрації народження дитини, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою.

Відповідно до п. 2, 5 ст. 257-1 ЦПК України, справи про встановлення факту народження дитини розглядаються невідкладно з моменту надходження заяви до суду.

16 лютого 2017 року  Ульяновський районний суд (Благовіщенський районний суд – теперішня назва) задовільнив заяву  щодо встановлення юридичного факту народження дитини.        

До Відділу «Устинівське бюро правової допомоги» можна звернутись за адресою: смт Устинівка, вул. Благодатна, 1.

Тел.: (05239) 4-17-65

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний телефонний номер 0-800-213-103.


Правові підстави розірвання договору дарування

Предметом договору дарування можуть бути речі, які мають поряд з матеріальною також немайнову для дарувальника цінність. Це може бути нерухоме майно, сімейна реліквія, річ, з якою пов’язанні певні важливі обставини в житті дарувальника, предмети, що підтверджують участь дарувальника або близьких йому людей у певних історичних подіях тощо. Дарувальник має право дарувати будь-які речі, які належать йому на праві приватної власності (у тому числі нерухоме майно та інше особливо цінне майно) будь-яким суб’єктам цивільного права.

 Відповідно до ст.727 ЦК України договір дарування може бути розірваний за наступних підстав:

1. За вимогою дарувальника у випадку, якщо обдарований проявив грубу невдячність (умисно вчинив злочин проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей).

2. Якщо обдарований створює загрозу безповоротної втрати дарунку, що має для дарувальника велику майнову цінність (наприклад, як пам’ять).

3. Якщо річ, яка становить історичну, наукову, культурну цінність, може бути знищена або істотно пошкоджена внаслідок недбалого ставлення обдарованого до неї. Якщо дарувальник виявить факти недбалого ставлення до зазначених речей, він може вимагати розірвання договору в односторонньому порядку. До таких речей відносяться пам’ятки історії та предмети, пов’язані з найважливішими історичними подіями у житті народу, розвитком техніки, науки, культури, життям і діяльністю видатних діячів, пам’ятки архітектури і містобудування, пам’ятки мистецтва і документальні пам’ятки.

Зауважимо. Дарувальник має право вимагати розірвання договору, якщо на момент висування вимоги дарунок є збереженим. Іншими словами, якщо подароване майно зберігалося в обдарованого, то дарувальник має право розірвати договір дарування. Якщо у обдарованого майно не збереглося (наприклад, воно вже продане, подароване, знищене, тощо), то дарувальник не може вимагати розірвання договору дарування та повернення ні самого подарунку, ні його вартості.

Розірвання договору дарування є правовою підставою припинення права власності на подаровану річ у обдарованого. У випадку розірвання договору дарування обдарований повинен повернути дарувальнику річ у тому вигляді, в якому вона існувала на момент розірвання договору.

Отримані обдарованим доходи від речі залишаються у нього. Якщо ж річ була відчужена третій особі, то її повернення не є можливим. Але при доведеній вині обдарованого у відчуженні або знищенні речі, з метою запобігти її поверненню дарувальнику, можливий позов про відшкодування за заподіяння шкоди.

До вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність. Позовна давність – це термін, упродовж якого можна звернутися до суду про захист своїх порушених прав. Позовна давність слугує зміцненню договірної дисципліни, стимулює активність учасників цивільного обігу щодо здійснення їхніх прав та обов’язків, а також посилює контроль за виконанням зобов’язань. Строки позовної давності встановлені безпосередньо законом і не можуть бути змінені угодою сторін. Відповідно до ст. 728 ЦК України до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність – один рік.

До Відділу «Устинівське бюро правової допомоги» можна звернутись за адресою: смт Устинівка, вул. Благодатна, 1.

Тел.: (05239) 4-17-65

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний телефонний номер 0-800-213-103. 


ПЛАН –ГРАФІК
роботи мобільних точок доступу до системи безоплатної правової допомоги на жовтень 2017 року

№ з/п Населений пункт Дата та час прийому
1
Криничненська сільська рада Устинівського р-ну 06.10.2017
2
Докучаєвська сільська рада Устинівського р-ну 20.10.2017
3
смт. Устинівка Устинівського району 25.10.2017 10.30-12.30 год.
4
с. Седнівка Устинівського району 25.10.2017 09.00-10.00 год.



За адресою: смт. Устинівка, вул. Благодатна, 1, працює відділ «Устинівське бюро правової допомоги» Кіровоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги

основними завданнями якого є:

АКТИВНЕ ПРАВОПРОСВІТНИЦТВО НА РІВНІ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

ТОЧКА ДОСТУПУ ДО ЕЛЕКТРОННИХ СЕРВІСІВ МІН’ЮСТУ

НАДАННЯ ЮРИДИЧНИХ КОНСУЛЬТАЦІЙ (безоплатної первинної правової допомоги)

ПРИЙОМ ЗВЕРНЕНЬ ЩОДО НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ВТОРИННОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ

З 1 вересня 2016 року по вересень 2017 року відділом «Устинівське бюро правової допомоги» виконано:

Прийнято та надано 789 правових консультацій, також з них 28 особам видано накази про призначення їм адвокатів для складання процесуальних документів та представлення їх інтересів в суді.

Відділом «Устинівське бюро правової допомоги», проводиться активна робота, щодо налагодження співпраці з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, закладами освіти та іншими установами.

Відділом «Устинівське бюро правової допомоги» постійно проводиться вуличне інформування населення спрямоване на обізнаність населення про їхні права та про роботу відділу «Устинівського бюро правової допомоги» де вони можуть отримати безоплатну первинну правову допомогу та право на отримання вторинної правової допомоги згідно ЗУ «Про безоплатну правову допомогу», також розповсюджуються різноманітні брошурки, буклети щодо безоплатної правової допомоги.

Налагоджено співпрацю з Районним центром зайнятості, Устинівським районним сектором пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінального провадження Міністерства юстиції України, Районним центром служби у справах сімї, дітей та молоді, Службою у справах дітей, Центром надання адміністративних послуг, Устинівським відділенням пошти, де проводяться семінари, консультації працівниками відділу «Устинівського бюро правової допомоги» для клієнтів, наголошується про можливості їм отримати вторинну правову допомогу.

Проводиться активна співпраця із Устинівським районним судом, районним відділом поліції, відділом держгеокадастру, управлінням соціального захисту населення, сільськими та селищною радою, де на стендах розміщено інформацію про бюро, надання правової допомоги, отримання безоплатної вторинної правової допомоги, також там всі зможуть знайти інформація про те, за якою адресою знаходиться відділ «Устинівське бюро правової допомоги»

Налагоджено співпрацю з районною газетою «Трудівник Устинівщини» подається вся необхідна інформація для видання в районні газеті.

Співпраця з Устинівською районною державною адміністрацією, висвітлення всієї необхідної інформації на сайті районної державної адміністрації.

Регульрно проводяться працівниками відділу «Устинівське бюро правової допомоги» дистанційні консультування.

Ми відкриті до співпраці з усіма зацікавленими сторонами та активно розвиваємо партнерство, насамперед, на рівні територіальних громад!

Відділ «Устинівське бюро правової допомоги»

смт Устинівка, вул. Благодатна, 1

Тел. (05239)4-17-65

Графік роботи: Пн-Пт з 8.00 по 17.00


Для тих, хто навчається і працює: право студентів, яким варто скористатися


.З метою формування нової правової культури та освіти, в рамках проекту Міністерства юстиції «Я маю право», для студентів вищих навчальних закладів міста правники Кропивницького місцевого центру з надання БВПД, проводять роз’яснювальні  правопросвітні заходи. Одним з найбільш запитуваних є питання студентів про можливість отримати податкову соціальну пільгу. Роз’яснює податкове законодавство Олена Морозова, начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб’єктами надання безоплатної первинної правової допомоги центру.

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді зарплати, на суму податкової соціальної пільги, що передбачено п. 169.1 Податкового кодексу України. Згідно з підпунктом 169.4.1 пункту 169.4 ст. 169 Податкового кодексу до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як зарплата, податкова соціальна пільга застосовується, якщо розмір такого доходу не перевищує суми, яка дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 й округленого до найближчих 10 грн.

При розмірі прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2017 р. у сумі 1600 грн. у 2017 році граничний дохід для застосування податкової соціальної пільги становить: 1600 грн. х 1,4 = 2240 грн.

З урахуванням норм підпункту „г” підпункту 169.1.3 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України студент, аспірант, ординатор, ад’юнкт має право на отримання податкової соціальної пільги у розмірі 150 відсотків суми пільги, яка визначена підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ.

Водночас підпунктом 169.2.3 пункту 169.2 статті 169 Податкового кодексу України передбачено, що податкова соціальна пільга не може бути застосована до заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету.

Тож, якщо студент, отримує стипендію з бюджету, то податкова соціальна пільга до заробітної плати такого платника податку не застосовується.

Якщо ж студент не отримує стипендію або отримує спонсорську стипендію і одночасно з навчанням працює та одержує заробітну плату, то він має право на застосування податкової соціальної пільги у розмірі 150 %.

При цьому, студент повинен надати працедавцю довідку з навчального закладу про те, що він там навчається та не отримує стипендію з бюджету.

За отриманням безоплатної правової допомоги мешканці  Устинівського району можуть звертатися до відділу «Устинівське бюро правової допомоги», за адресою: смт Устинівка, вул. Благодатна, 1 (бивша Карла Маркса), тел. (05239) 4-17-65.

E-mail:  ustynivske@legalaid.kr.ua .

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний телефонний номер 0-800-213-103.


Про зміни в правилах реєстрації місця проживання консультують в Кіровоградському місцевому центрі з надання БВПД

З метою підвищення правової обізнаності населення стосовно прав та свобод людини і громадянина, а також надання особам консультаційної підтримки для вирішення проблемних питань працівники Кіровоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги готують консультаційно-методичні матеріали, покрокові інструкції як діяти в тих чи інших ситуаціях.

Питання змін в правилах реєстрації місця проживання не нове, проте більшість не знає про основні нововведення.

Заступник начальника відділу правової інформації та консультації Юлія Гула підготувала роз’яснювальний матеріал щодо змін в правилах реєстрації місця проживання.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п.3 Правил реєстрації місця проживання реєстрація та зняття з реєстрації місця проживання здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради або сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено).

Згідно з ч.3 ст.6 Закону, п.8 Правил з питань «прописки» необхідно звертатися до органу реєстрації безпосередньо (тобто до відповідного органу місцевого самоврядування) або до центру надання адміністративних послуг (у випадку, якщо такий центр створено і він надає цю послугу у вашій територіально-адміністративній одиниці).

Так, у разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації – це може зробити її законний представник (батьки дитини, опікуни чи піклувальники) або представник на підставі нотаріальної (або прирівняної до неї) довіреності (частини 2 та 9 ст.6 Закону, пунктами 6 та 8 Правил реєстрації місця проживання).

Крім того, особа може не йти особисто подавати документи до органу реєстрації, а доручити це відповідному співробітнику «ЖЕКу» або «ОСББ» за місцем свого проживання (посадовій особі виконавців послуг з управління багатоквартирного будинку (гуртожитку), об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку).

Також, що стосується новонародженої дитини, – документи для реєстрації місця її проживання можуть бути подані під час проведення державної реєстрації народження дитини через органи державної реєстрації актів цивільного стану або під час подання заяви про призначення допомоги при народженні дитини через органи соціального захисту населення.

Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання (ч.1 ст.6, ч.2 ст.7 Закону, пп. 4, 24 Правил). Іншими словами, у разі «прописки» за новою адресою не потрібно попередньо окремо подавати документи про «виписку» зі старої адреси.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону та п.4 Правил особа зобов’язана зареєструвати своє місце проживання протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації попереднього місця проживання та прибуття до нового. Новонароджена дитина має бути зареєстрована за місцем проживання батьками протягом 3 місяців з дня державної реєстрації її народження.

Відповідальність за проживання без реєстрації місця проживання передбачена ст. 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Якщо таке правопорушення вчинене вперше, то воно тягне за собою лише попередження, якщо ж повторно (тобто особою, яку протягом року вже притягали до відповідальності за це), – законом передбачено накладення штрафу від 1 до 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 51 грн.).

Відповідно до ст. 6 Закону, пп. 9,18 Правил для реєстрації місця проживання необхідно подати:

1) письмову заяву;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання;

До таких документів відносяться: паспорт громадянина України; тимчасове посвідчення громадянина України; посвідка на постійне або тимчасове проживання; посвідчення біженця тощо. Якщо питання стосується дитини у віці до 16 років – подається свідоцтво про народження.

3) квитанція про сплату адміністративного збору;

Адміністративний збір станом на 2017 р. складає 27,2 грн. (якщо звернення здійснено у передбачений законом 30-денний строк) або 81,6 грн. (якщо звернення здійснено з пропуском цього строку).

4) документи, що підтверджують право особи на проживання в даному житлі;

Найбільш поширеними документами такого типу є свідоцтво про право власності; ордер; договір найму (піднайму, оренди); рішення суду про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання.

У разі відсутності зазначених в цьому пункті документів реєстрація місця проживання особи може бути здійснена за згодою всіх власників житла. Зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітньої дитини за адресою реєстрації її батьків.

5*) військовий квиток або посвідчення про приписку;

*Лише для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку.

6*) заява про зняття з реєстрації попереднього місця проживання особи;

*Лише у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

7*) документ, що підтверджує повноваження особи як представника та документ, що посвідчує особу такого представника;

*Лише у разі подання заяви не особисто, а представником.

Найчастіше таким документом є нотаріальна (або прирівняна до неї) довіреність.

Цей пункт не поширюється на випадки, коли документи про реєстрацію подаються батьками або усиновлювачами малолітньої дитини.

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

У випадку, коли зняття з реєстрації місця проживання здійснюється окремо (тобто не одночасно з «пропискою»)  відповідно до ст.7 Закону, п.26 Правил подаються:

1) документ, який є підставою для зняття з реєстрації;

Найчастіше таким документом є заява. Також у відповідних випадках це може бути свідоцтва про смерть; судове рішення про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; інші документи, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (наприклад, закінчення строку дії договору оренди житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (для гуртожитків на час навчання), відчуження житла).

2) документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання;

Найчастіше це паспорт громадянина України. Також, такими документами можуть бути тимчасове посвідчення громадянина України; посвідка на постійне або тимчасове проживання; посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист. Якщо питання стосується дитини у віці до 16 років – подається свідоцтво про народження.

3) квитанція про сплату адміністративного збору (27 грн. 20 коп.);

4*) військовий квиток або посвідчення про приписку;

*Лише для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку.

5*) документ, що підтверджує повноваження особи як представника та документ, що посвідчує особу такого представника;

*Лише у разі подання заяви не особисто, а представником. Наприклад, нотаріальна (або прирівняна до неї» довіреність.

В разі виникнення питань та за додатковою інформацією можна звернутись до Кіровоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який знаходиться за адресою: м. Кропивницький, вул. Архітектора Паученка (Дворцова), 64/53, тел. (095)87-662-33, (0522) 32-08-24. E-mail: kropyvnytskyi1.kropyvnytskyi@legalaid.kr.ua.

Або до відділу «Устинівське бюро правової допомоги», за адресою: смт Устинівка, вул. Благодатна, 1 (бивша Карла Маркса), тел. (05239) 4-17-65.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний телефонний номер 0-800-213-103.


Право внутрішньо переміщених осіб на отримання земельної ділянки

До Кіровоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звертаються внутрішньо переміщені особи з проханням надати правові роз’яснення щодо отримання земельної ділянки. З цього питання консультує Юлія Гула — головний спеціаліст відділу правової інформації та консультації Кіровоградського місцевого центру з надання БВПД.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», держава сприяє наданню внутрішньо переміщеним особам кредитів на придбання земельних ділянок, придбання та будівництво житла.

Кабінетом Міністрів України було затверджено Постанову від 16 грудня 2015 р. № 1094 Про затвердження Комплексної державної програми щодо підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України, на період до 2017 року. Згідно до зазначеної програми, на 2016-2017 роки заплановано: 1) виділення в установленому порядку земельних ділянок для будівництва житла переселеним громадянам з урахуванням їх потреб і потенціалу щодо можливостей перспективного працевлаштування та розвитку інфраструктури. Відповідальні органи: обласні та Київська міська держадміністрації. 2) фінансування розвитку інфраструктури населеного пункту з державного бюджету за умови виділення земельних ділянок під будівництво житла переселеним громадянам. Відповідальні органи: Міністерство фінансів України, Департамент регіонального розвитку та житлово-комунального господарства та обласні та Київська міська держадміністрації.

На сьогодні, застосовується загальний порядок виділення земельної ділянки в порядку 121 ст. Земельного Кодексу України.

Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;

для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара;

для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара;



За адресою: смт. Устинівка, вул. Благодатна, 1, працює відділ «Устинівське бюро правової допомоги» Кіровоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, основними завданнями якого є:

АКТИВНЕ ПРАВОПРОСВІТНИЦТВО НА РІВНІ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

ТОЧКА ДОСТУПУ ДО ЕЛЕКТРОННИХ СЕРВІСІВ МІН’ЮСТУ

НАДАННЯ ЮРИДИЧНИХ КОНСУЛЬТАЦІЙ (безоплатної первинної правової допомоги)

ПРИЙОМ ЗВЕРНЕНЬ ЩОДО НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ВТОРИННОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ

З початку 2017 року відділом «Устинівське бюро правової допомоги» виконано:

Прийнято та надано 429 правових консультацій, також з них 10 особам видано накази про призначення їм адвокатів для складання процесуальних документів та представлення їх інтересів в суді.

Відділом «Устинівське бюро правової допомоги», проводиться активна робота, щодо налагодження співпраці з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, закладами освіти та іншими установами.

Відділом «Устинівське бюро правової допомоги» постійно проводиться вуличне інформування населення спрямоване на обізнаність населення про їхні права та про роботу відділу «Устинівського бюро правової допомоги» де вони можуть отримати безоплатну первинну правову допомогу та право на отримання вторинної правової допомоги згідно ЗУ «Про безоплатну правову допомогу», також розповсюджуються різноманітні брошурки, буклети щодо безоплатної правової допомоги.

Налагоджено співпрацю з Районним центром зайнятості, Устинівським районним сектором пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінального провадження Міністерства юстиції України, Районним центром служби у справах сімї, дітей та молоді, Службою у справах дітей, Центром надання адміністративних послуг, де проводяться семінари, консультації працівниками відділу «Устинівського бюро правової допомоги» для клієнтів, наголошується про можливості їм отримати вторинну правову допомогу.

Проводиться активна співпраця із Устинівським районним судом, районним відділом поліції, відділом держгеокадастру, управлінням соціального захисту населення, сільськими та селищною радою, де на стендах розміщено інформацію про бюро, надання правової допомоги, отримання безоплатної вторинної правової допомоги, також там всі зможуть знайти інформація про те, за якою адресою знаходиться відділ «Устинівське бюро правової допомоги»

Налагоджено співпрацю з районною газетою «Трудівник Устинівщини» подається вся необхідна інформація для видання в районні газеті.

Регульярно проводяться працівниками відділу «Устинівське бюро правової допомоги» дистанційні консультування.

Ми відкриті до співпраці з усіма зацікавленими сторонами та активно розвиваємо партнерство, насамперед, на рівні територіальних громад!

Відділ «Устинівське бюро правової допомоги»

смт Устинівка, вул. Благодатна, 1

Тел. (05239)4-17-65

Графік роботи: Пн-Пт з 8.00 по 17.00


ШУКАЄМО АКТИВНИХ ГРОМАДЯН!

Конкурс на навчання для громадських радників

Якщо Вам небайдужий розвиток Вашої громади, Ви добре розумієте її проблеми, прагнете змін і готові виділити час на допомогу громаді, запрошуємо Вас долучитися до міжрегіональної команди громадських радників.

У команді Ви пройдете спеціалізоване навчання з кваліфікованими тренерами, знайдете підтримку однодумців з усієї України, дізнаєтесь та навчитесь як можна ефективно направити свої зусилля на якісні зміни в житті громади. Ми пропонуємо навчання з різних питань, які можуть знадобитися раднику в громаді: безпека, фінансова грамотність, захист своїх прав, робота державних інститутів, пошук допомоги та встановлення зв’язків.

Щоб долучитися до формування команди та подати свою кандидатуру на навчання необхідно заповнити Інтернет-опитувальник (https://goo.gl/gvA6VJ) до 31 серпня 2017 року. Тут Ви зможете вибрати зручний для себе графік навчання і розповісти про Ваш досвід та бачення змін в громаді. Результати опитування буде опрацьовувати конкурсна комісія. Члени комісії можуть зателефонувати Вам і уточнити додаткову інформацію після отримання Ваших відповідей на запитання Інтернет-опитувальника.

За результатами відбору Ви будете запрошені на безоплатне навчання, яке проходитиме в три етапи в період з вересня по листопад 2017 року. Організатори забезпечують проживання, харчування та відшкодування транспортних витрат. Участь в усіх етапах навчальної програми обов’язкова, випускники отримають сертифікат. Про результати відбору Ви будете повідомлені телефоном або електронною поштою, яку вкажете в опитувальнику. Якщо виникають додаткові запитання, будь ласка, звертайтеся, контактний номер телефону: +38 097 128 02 10 або електронна скринька: paralegals.network@gmail.com Також додаткову інформацію, доступ до Інтернету та, за необхідності, допомогу в заповненні опитувальника Ви зможете отримати в місцевих бюро або центрах правової допомоги за адресами:

Голованівський місцевий центр з надання
безоплатної вторинної правової допомоги
м. Голованівськ, вул. Ціолковського, 1

Благовіщенське  бюро правової допомоги

Бобринецьке бюро правової допомоги

Гайворонське бюро правової допомоги

Маловисківське бюро правової допомоги

Новоукраїнське бюро правової допомоги

Добровеличківське бюро правової допомоги

Вільшанське бюро правової допомоги

Новоархангельське бюро правової допомоги

м.Благовіщенське, вул.Ореста Гуменюка, 8

м. Бобринець, вул. Незалежності, 80

м. Гайворон, вул. Великого Кобзаря, 20, 1-й поверх

м. Мала Виска, вул. В.Бровченка, 33

м. Новоукраїнка, вул. Покровська, 67

смт. Добровеличківка, вул.Центральна 103/7

смт. Вільшанка, вул. Лагонди, 30

смт. Новоархангельськ, вул.Пушкіна, 28

Кіровоградський місцевий центр з надання

безоплатної вторинної правової допомоги

м. Кропивницький, вул. Архiтектора Паученка, 64/53

Долинське бюро правової допомоги

Новомиргородське бюро правової допомоги

Компаніївське бюро правової допомоги

Новгородське бюро правової допомоги

Устинівське бюро правової допомоги

м. Долинська, вул. Шевченка, 59

м. Новомиргород, вул. Соборності, 106

смт. Компаніївка, вул. Паркова, 4

смт. Новгородка, вул. Центральна, 1

смт. Устинівка, вул. Благодатна, 1

Олександрійський місцевий центр з надання

безоплатної вторинної правової допомоги/td>

м. Олександрія, вул. Першотравнева, 18

Знам'янське бюро правової допомоги

Світловодське бюро правової допомоги

Петрівське бюро правової допомоги

Онуфріївське бюро правової допомоги

Олександрівське бюро правової допомоги

м. Знам'янка, вул. Героїв Крут, 9

м. Світловодськ, вул. Павлівська, 13а

сел. Петрове, вул. Центральна, 21

сел. Онуфріївка, вул. Графа Толстого, 68

смт. Олександрівка, вул. Незалежності України, 63




Вступ у спадщину, оформлення спадщини і пов’язані з цим питання – часто задають клієнти у відділі правової інформації та консультації Кіровоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Нещодавно пані Марія Л. звернулася з проханням проконсультувати щодо дійсності державного акта на право власності на земельну ділянку, що був виданий вже після смерті батька.

Роз’яснення з цього питання надає головний спеціаліст відділу правової інформації та консультації Анна Хабзей.

Громадяни та юридичні особи відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчить про набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.

 Стаття 125 Земельного Кодексу України визначає, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого права. У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно спадкодавця спадкоємець має право згідно з пунктом 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25 грудня 2015 року № 1127 подати документи, необхідні для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця. Перелік документів передбачений в статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та в Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

До них належать:

 - документи,  що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно;

- витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи;

- документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Підставою для державної реєстрації права власності відповідно до п.8 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, видані до 1 січня 2013 року.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації згідно з підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, проводиться нотаріусом після подачі документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням того, що наявність держаного акту про право власності на земельну ділянку є підтвердженням факту державної реєстрації права власності спадкодавця на об’єкт нерухомого майна, вбачається можливим видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку.

За детальною інформацією можна звернутись до Відділу «Устинівське бюро правової допомоги» Кіровоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який знаходиться за адресою: смт Устинівка, вул. Благодатна, 1,  тел.(05239) 4-17-65.

E-mail: ustynivske@legalaid.kr.ua

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний телефонний номер 0-800-213-103.

Адвокат з Кіровоградщини допомогла клієнту зняти арешт з особистого майна

Адвокат системи безоплатної правової допомоги Тетяна Суліменко допомогла клієнту, який звернувся до Кіровоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, в судовому порядку оскаржити дії державного виконавця щодо зняття арешту, накладеного на належний йому житловий будинок.

7 липня 2016 року до Кіровоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернувся громадянин М. з проханням допомогти у складенні скарги на дії державного виконавця та здійсненні представництва його інтересів у суді з метою зняття арешту, накладеного на належний йому будинок.

12 липня 2016 року дорученням № 220 Кіровоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги було призначено адвоката Тетяну Суліменко.

Ознайомившись з матеріалами справи, адвокат з’ясувала, що у травні 2016 року громадянин М. звернувся до нотаріуса з метою переоформити частку свого будинку на доньку. Тоді з’ясувалось, що 26.02.2008 року Державним нотаріальним архівом було зареєстровано обтяження нерухомого майна – будинку на підставі постанови державного виконавця Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 02.07.2001 року, а також постанови від 21.05.2001 року.

Також, Тетяна Суліменко з'ясувала, що 18.05.2000 року рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда було винесене рішення по справі за позовом громадянина Л. до її клієнта про усунення перешкод в користуванні будинком та розподіл земельної ділянки, яким позов було задоволено частково, та стягнуто з громадянина М. на користь громадянина Л. державне мито у розмірі 217 грн. 87 коп.

Після отримання постанови державного виконавця про відкриття провадження громадянина М. було сплачено судовий збір, що підтверджується наявністю квитанції.

З матеріалів судової справи стало відомо, що суд не накладав арешту на належну йому частину будинку, але те, що арешт було накладено підтверджується довідкою з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Проте, незважаючи на обставини даної справи, державний виконавець не дотримався вимог чинного законодавства та не вирішив питання про зняття арешту з його частини будинку до закінчення виконавчого провадження.

Після узгодження правової позиції з клієнтом, з урахуванням норм чинного законодавства, Тетяна Суліменко склала скаргу на постанову державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно. Правова позиція адвоката при вирішенні спору базувалась на приписах Закону України «Про виконавче провадження» в частині зняття накладеного на майно боржника арешту, а також інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення у разі закриття виконавчого провадження. 

Доводи адвоката та правове обґрунтування своїх вимог знайшли підтвердження у суді. Так, Кіровський районний суд м. Кіровограда, розглянувши справу, встановив обґрунтованість скарги, а також дійшов висновку про неправомірність бездіяльності державного виконавця та вказав, що державний виконавець не спростував доводів заявника та не вжив передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів, а саме не зняв арешту на майно при закритті провадження, як це передбачено законом.

Таким чином, суд, поновивши заявнику строк для подання скарги на постанову державного виконавця про арешт будинку громадянина М., постановив ухвалу, якою скаргу задовольнив у повному обсязі, визнавши незаконною та скасував постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

До Відділу «Устинівське бюро правової допомоги» Кіровоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги можна звернутисья за адресою: смт Устинівка, вул. Благодатна, 1, тел.(05239) 4-17-65. E-mail: ustynivske@legalaid.kr.ua

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний телефонний номер 0-800-213-103.

Як виправити помилку в документах

Помилка в документах може призвести до того, що громадянину, який звернеться до нотаріуса щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, буде відмовлено. По суті це правильно, але що робити людині у такому випадку?

Такі проблеми вирішуються судом, шляхом встановлення певних юридичних фактів, якщо:

- від цих фактів залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, якщо наприклад в заповіті в прізвищі чи імені та по батькові померлої людини є помилка (наприклад: в заповіті вказано Шейка, а в свідоцтві про смерть Шийко), то необхідно звернутись до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

У ч. 2 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Для того, щоб суд розглянув справу, необхідно надати докази того, що цей документ належить заявнику і, що організація, яка його видала, не може внести до нього відповідні виправлення (отримати письмову відмову з організації про неможливість внести зміни до документу).

Дана позиція також підтримана роз’ясненнями, які містяться в п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України N5 від 31 березня 1995 року "Про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (з подальшими змінами), при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і, що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

А також до відділу «Устинівське бюро правової допомоги», який знаходиться за адресою: Кіровоградська обл., Устинівський р-н., смт Устинівка, вул. Благодатна, 1.

Тел.: (05239)4-17-65

E-mail: ustynivske@legalaid.kr.ua

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний телефонний номер 0-800-213-103.

Опіка та піклування над дітьми: що важливо знати

Опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх та неповнолітніх осіб; над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування, і є однією з сімейних форм влаштування таких дітей (поряд з усиновленням, влаштуванням у прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу).

Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, піклування – над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених частинами 3,4 статті 60 Цивільного кодексу України. Опіка, піклування над дітьми встановлюється до повноліття дитини (якщо батьки померли, покинули дитину, не можуть піклуватись про дитину за станом здоров’я тощо) або на визначений термін (батьки відбувають покарання за скоєння злочину, перебувають під слідством тощо).

Порядок організації опіки і піклування в Україні визначається:

- Конституцією України (ст.51, 52);

- Сімейним кодексом (ст.243 – ст.251);

- Цивільним кодексом (ст.55 – ст.79), а також низкою законів України та підзаконних актів.

Опікуном, піклувальником призначається переважно особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника.

Згідно статті 244 Сімейного кодексу України, опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Якщо на опікунство претендує декілька осіб, то перевага надається:

1. Родичам дитини (незалежно від місця проживання);

2. Cім’ї, в якій дитина проживала на момент виникнення питання про встановлення опіки (піклування);

Не може бути опікуном, піклувальником дитини особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, особа, позбавлена батьківських прав, а також особа, інтереси якої суперечать інтересам дитини. У разі призначення опікуна, піклувальника враховується бажання дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування. Бесіда з дитиною проводиться працівником служби у справах дітей з урахуванням її віку, обставин, за яких вона втратила батьківське піклування, не принижуючи гідність дитини та осіб, які виявили бажання взяти її під опіку, піклування. З питань встановлення опіки та піклування потрібно звертатись до органу опіки та піклування за місцем проживання дитини або особи, яка виявила бажання стати опікуном, піклувальником.

Рішення про встановлення опіки, піклування приймається у місячний строк після подання заяви і документів до служби у справах дітей.

Згідно п.39 постанови КМУ від 24 вересня 2008 року № 866 особи, в сім’ї яких влаштовуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, зобов’язані пройти курс навчання з проблем виховання таких дітей (за винятком осіб, які бажають усиновити дитину) в центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Родичі, в яких проживає дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування, що мають намір взяти її під опіку, піклування, курс навчання не проходять. Рішення про встановлення опіки, піклування приймається у місячний строк після подання заяви і необхідних документів.

У разі встановлення опіки, піклування над дитиною, яка перебуває у закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, служба у справах дітей разом з адміністрацією закладу забезпечує передачу дитини на виховання опікуну, піклувальнику і відрахування її із закладу протягом 15 днів після прийняття рішення про встановлення опіки, піклування.

Особа, яка виявила бажання взяти на виховання в сім’ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, подає службі у справах дітей за місцем свого проживання:

1. Заяву (від подружжя приймається спільна заява, підписана обома подружжями);

2. Довідку про доходи за останні шість місяців або копію декларації про доходи, засвідчену в установленому порядку;

3. Документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;

4. Копію свідоцтва про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі);

5. Довідку про проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і рекомендацію центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення кандидатів до єдиного банку даних;

6. Копію паспорта;

7. Висновок про стан здоров’я заявника, складений за відповідною формою;

8. Довідку від нарколога та психіатра для осіб, які проживають разом із заявниками;

9. Довідку про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видану органами внутрішніх справ за місцем проживання заявника;

10. Письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, що проживають разом з особою, яка бажає взяти дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, під опіку, піклування, засвідчену нотаріально або написану власноручно в присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів, про що робиться позначка на заяві із зазначенням прізвища, ім’я, по батькові, підпису посадової особи та дати.

У системі БПД відтепер доступне дистанційне навчання для фахівців, які працюють з клієнтами

Із 18 квітня 2017 року в системі безоплатної правової допомоги в Україні запроваджено дистанційний навчальний курс «Робота з клієнтом», який розроблено на основі практики надання БПД та реальних потреб у навчанні, досліджених у результаті опитування фахівців місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Курс розроблено насамперед для працівників бюро правової допомоги та відділів правової інформації та консультацій місцевих центрів. Разом із тим, навчання доступне й іншим працівникам системи БПД та усім фахівцям поза системою, які працюють із людьми та/або цікавляться питаннями надання послуг, орієнтованих на потреби клієнтів.

Дистанційний курс «Робота з клієнтом», створений у рамках проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні», який впроваджується Канадським бюро міжнародної освіти у партнерстві з Координаційним центром з надання правової допомоги та фінансується Міністерством міжнародних справ Канади.

Для того, аби стати слухачем курсу, необхідно лише зареєструватися, перейшовши за посиланням http://e-learning.legalaid.gov.ua/

Курс складається з чотирьох модулів:

Орієнтаційний модуль

Ефективна комунікація

Управління емоціями

Управління стресом

Фахівці в системі безоплатної правової допомоги, які працюють із клієнтами, пройдуть навчальний курс уже до середини червня нинішнього року.

Дистанційний курс є постійно діючим та відкритим для всіх охочих (для нових користувачів потрібна швидка реєстрація за згаданим вище посиланням). У рамках кожного з прослуханих модулів слухач курсу проходитиме низку тестів. А наприкінці, за умови складання всіх тестів – отримає сертифікат.

Розробники навчального курсу переконані – знання, отримані у його рамках, стануть у нагоді усім, хто працює із клієнтами, та удосконалять відповідну роботу.

Як захистити законні права та інтереси громадянам, які перебувають за кордоном

Досить часто до Кіровоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звертаються громадяни, які планують виїжджати за кордон,  з проханням роз’яснити, які вони мають права, куди потрібно звертатись за допомогою у проблемних ситуаціях, які документи дають право на виїзд з України.

Відповіді на ці питання надає головний спеціаліст відділу правової інформації та консультацій Юлія Гула.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», визначається перелік документів, які дають право на виїзд з України, в’їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами:

·        паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

·        дипломатичний паспорт України;

·        службовий паспорт України;

·        посвідчення особи моряка;

·        посвідчення члена екіпажу;

·        посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в’їзд в Україну).

Громадяни України, що проживають за кордоном, перебувають нібито в подвійному підпорядкуванні: з одного боку, їхній правовий стан визначається відповідним іноземним законодавством, а з іншого – вони користуються правами і мають обов’язки на рівні з українськими громадянами, які проживають на території України, за винятком випадків, установлених міжнародними договорами й чинним законодавством України.

Органи державної влади України, українські дипломатичні представництва й консульські установи, посадові особи цих представництв та установ зобов’язані сприяти тому, щоб українським громадянам була надана можливість користуватися в повному обсязі всіма правами, встановленими Конституцією України, законами, загальновизнаними принципами та нормами міжнародного права, міжнародними договорами України, законами й правилами держав проживання або перебування українських громадян, а також можливість захищати їхні права та законні інтереси.

Якщо з громадянином України трапився інцидент, йому необхідно терміново інформувати консульську установу України в державі перебування.

У разі арешту громадянина України, він має право звернутися до органів поліції з вимогою повідомити про свій арешт консула України, який повинен вжити заходи, щоб стосовно громадян України, заарештованих, ув’язнених, затриманих за підозрою у вчиненні злочину чи підданих іншим заходам судового або адміністративного впливу були дотримані в повному обсязі положення законодавства держави перебування.

Нині запроваджений спрощений порядок повернення в Україну громадян, які стали жертвами злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми, сексуальною та іншою експлуатацією.

У разі втрати паспортів, консульські установи України в стислі терміни вирішують безпосередньо з відділами громадянства, паспортної та імміграційної служби МВС України питання підтвердження особи громадянина та подальшого документування його закордонною установою свідоцтвом на повернення в Україну.

Є також домовленості з Міжнародною організацією з міграції про взаємодію в допомозі жертвам торгівлі людьми й сексуальної експлуатації та в поверненні українських громадян в Україну.

У разі смерті громадянина України за кордоном, консульська установа України повідомляє про це рідних померлого та надає їм сприяння в оформленні всіх необхідних супровідних документів та виконанні необхідних формальностей, пов’язаних із транспортуванням труни з тілом чи урни з прахом в Україну. Установа також з’ясовує можливість відшкодування вартості ритуальних послуг родичам померлого громадянина України страховою компанією, що оформлювала страховий поліс, або особою, яка надавала запрошення до країни перебування. Наявність відповідно оформленого страхового поліса значно полегшує вирішення згаданого комплексу питань.

У разі відсутності в родичів померлого коштів для сплати вартості ритуальних послуг, потрібно виходити з необхідності пошуку іншого можливого джерела фінансування (шляхом звернення до обласної державної адміністрації, благодійних організацій, фондів тощо). Слід також зазначити, що родичі або близькі померлого мають надіслати до консульської установи України нотаріально засвідчену заяву найближчої за ступенем спорідненості особи, в якій має бути висловлене її волевиявлення щодо прийнятного способу та місця поховання небіжчика.

Консульські установи України також уповноважені здійснювати реєстрацію актів громадянського стану, оформлювати паспорти для виїзду за кордон (громадянам, які подали до консульського відділу документи на оформлення постійного проживання за кордоном або перебувають за кордоном у зв’язку з навчанням, лікуванням чи працевлаштуванням за контрактом) та свідоцтва на повернення в Україну, легалізувати документи, оформлювати візи іноземцям для в’їзду в Україну.

Наголошуємо. Відповідно до чинного законодавства України, консульські установи та посадові особи не можуть виконувати обов’язки адвокатів, юридичних консультантів, туристичних агентів, перекладачів. Ці установи не надають матеріальну допомогу, не видають гроші в борг, не сплачують готельні та інші рахунки. У разі порушення законів країни перебування громадянином України, консул не може звільнити його від відповідальності. Консул також не вповноважений надавати послуги щодо працевлаштування громадян України, отримання дозволу на проживання чи іноземного громадянства.

Встановлення факту родинних відносин

Встановлення факту родинних відносин дедалі частіше набуває важливого значення і стає все більш поширеним та актуальним в умовах сучасного суспільства. Воно є одним з факторів, що забезпечує охорону прав та законних інтересів особи, створює необхідні умови для реалізації особистих немайнових чи майнових прав.

На законодавчому рівні чітко регламентовано декілька можливих варіантів, які фізична особа може використати, як дієві та ефективні інструменти задля встановлення факту родинних відносин. Одним із таких напрямків є право на звернення із заявою про видачу витягу із Державного реєстру актів цивільного стану громадян за місцем проживання до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції. Якщо у відділі державної реєстрації актів цивільного стану така інформація відсутня, слід звернутися до місцевої державної архівної установи із заявою про отримання довідки про підтвердження родинних зв’язків (за місцем народження чи проживання спадкодавця).

Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є:

свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану,

повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису,

копії актових записів,

копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

Останньою та найвищою формою захисту прав та законних інтересів є судове встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Цивільний процесуальний кодекс України у п.1 ч.1 ст. 256 передбачає можливість розгляду справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Заява подається за місцем проживання заявника.

Згідно ч.1 ст. 258 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

Такими доказами можуть бути: паспорти; ідентифікаційні номери платників податків; документи, акти, листи ділового чи приватного характеру, які вміщують відомості про родинні відносини; довідку органів державної реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення свідоцтва Про народження або про шлюб заявника чи осіб, стосовно яких подана заява; квитанцію про сплату державного мита; копії заяви (за кількістю зацікавлених осіб).

Встановлення родинних відносин повинне мати для заявника юридичне значення в майбутньому, адже в протилежному випадку воно буде безпредметним, що зумовить відмову у відкритті провадження у справі про встановлення такого факту відповідно до п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, або ж закриття провадження у справі у випадку його помилкового відкриття з підстав, визначених п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.

За більш детальною інформацією можна звернутись до Кіровоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який знаходиться за адресою: м. Кропивницький, вул. Архітектора Паученка (Дворцова), 64/53, каб. 109;

Тел.: (095)87-662-33, (0522) 32-08-24

E-mail:  kirovohrad1.kirovohrad@legalaid.gov.ua .

А також до Відділу «Устинівське бюро правової допомоги», який знаходиться за адресою: смт Устинівка, вул. Благодатна, 1

Тел. (05239)4-17-65; 068-194-69-91

Графік роботи: Пн-Пт з 8.00 по 17.15





Найбільш незахищені суспільні групи отримають доступ до БПД: внесено зміни до ЗУ «Про безоплатну правову допомогу»

05 січня 2017 року набрали чинності зміни до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» внесені з метою розширення кола осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу. Тож коло осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, суттєво розширилося за рахунок надання такого права найбільш незахищеним суспільним групам.

Насамперед – це внутрішньо переміщені особи та особи, які претендують на отримання такого статусу, а також особи, які претендують на отримання статусу ветерана війни, у тому числі учасника бойових дій. Крім того, безоплатна вторинна правова допомога ветеранам війни, у тому числі учасникам бойових дій, іншим особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надаватиметься не лише з питань їх соціального захисту, як це було дотепер, а з будь-яких питань.

Також суттєво підвищується поріг малозабезпеченості для отримання доступу до безоплатної вторинної правової допомоги:

по-перше, враховуватиметься середньомісячний дохід особи, а не середньомісячний сукупний дохід сім’ї, як це було дотепер;

по-друге, особа матиме право на безоплатну вторинну правову допомогу, якщо її дохід не перевищує двох прожиткових мінімумів;

по-третє, інвалід матиме право на безоплатну вторинну правову допомогу, якщо отримує пенсію або соціальну допомогу у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб (а не якщо цей розмір є меншим двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, як це було дотепер).

Нагадаємо, що реалізувати своє право на безоплатну правову допомогу можна через мережу центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги та їх структурні підрозділи – бюро правової допомоги. Детальну інформацію з питань, пов’язаних з отриманням безоплатної правової допомоги, можна отримати звернувшись до Кіровоградського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги (вул. Архітектора Паученка, 64/53, м. Кіровоград, (0522) 32-08-24) та Устинівського бюро правової допомоги (вул. Благодатна, №1, смт Устинівка, тел (05239) 4-17-65.

Працевлаштування внутрішньо переміщених осіб

На електронну адресу Кіровоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги постійно надходять запитання, які стосуються правових гарантій внутрішньо переміщених осіб. Фахівці відділу правопросвітництва та взаємодії з суб'єктами надання безоплатної первинної правової допомоги надають наступні роз’яснення та консультації.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII перереєстрація безробітних, яких у подальшому було зареєстровано як внутрішньо переміщені особи, здійснюється державною службою зайнятості за місцем перебування фактичного проживання особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. Внутрішньо переміщена особа, яка звільнилася з роботи (припинила інший вид зайнятості), за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення (припинення іншого виду зайнятості), періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструється як безробітна та отримує допомогу по безробіттю, соціальні та інші послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття відповідно до чинного законодавства.

Внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви).

Внутрішньо переміщена особа, яка не має документів, необхідних для надання статусу безробітного, отримує статус безробітного без вимог, що застосовуються за звичайної процедури. До отримання документів та відомостей про періоди трудової діяльності, заробітну плату (дохід), страховий стаж допомога по безробіттю цим особам призначається у мінімальному розмірі, встановленому законодавством на випадок безробіття.

За додатковою інформацією з питань працевлаштування внутрішньо переміщені особи можуть звернутися до Устинівського районного центру зайнятості (смт Устинівка, вул. Ювілейна, буд. 10).

Найбільш незахищені суспільні групи отримають доступ до БПД: внесено зміни до ЗУ «Про безоплатну правову допомогу»

21 грудня, Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Вищу раду правосуддя», внісши зміни до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» в частині розширення кола осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу. Тож найближчим часом коло осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, суттєво розшириться за рахунок надання такого права найбільш незахищеним суспільним групам.

Насамперед – це внутрішньо переміщені особи та особи, які претендують на отримання такого статусу, а також особи, які претендують на отримання статусу ветерана війни, у тому числі учасника бойових дій. Крім того, безоплатна вторинна правова допомога ветеранам війни, у тому числі учасникам бойових дій, іншим особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надаватиметься не лише з питань їх соціального захисту, як це було дотепер, а з будь-яких питань.

Також суттєво підвищується поріг малозабезпеченості для отримання доступу до безоплатної вторинної правової допомоги:

по-перше, враховуватиметься середньомісячний дохід особи, а не середньомісячний сукупний дохід сім’ї, як це було дотепер;

по-друге, особа матиме право, якщо її дохід не перевищує двох прожиткових мінімумів;

по-третє, інвалід матиме право, якщо отримує пенсію або соціальну допомогу у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб (а не якщо цей розмір є меншим двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, як це було дотепер).

Це стало можливим завдяки тому, що Верховна Рада України внесла такі зміни до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (Відомості Верховної Ради України, 2011, № 51, ст. 577):

«У частині першій статті 14:

а) пункт 1 викласти у такій редакції:

«1) особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб – на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону;»;

б) доповнити новими пунктами 2ˡ і 2² такого змісту:

«2ˡ) внутрішньо переміщені особи – на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону;

«2²) громадяни України, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб, – на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, з питань, пов’язаних з отриманням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, до моменту отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;»;

в) у пункті 9 слова «на правові послуги, передбачені пунктами 1– 3 частини другої статті 13 цього Закону, стосовно питань, пов’язаних з їх соціальним захистом» замінити словами «на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону»;

г) доповнити новим пунктом 9ˡ такого змісту:

«9ˡ) особи, які перебувають під юрисдикцією України і звернулися для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», – на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, – до моменту прийняття рішення про надання такого статусу;».

ЗУ «Про вищу раду правосуддя» набере чинності з дня його опублікування.

Нове в законодавстві щодо складання заповіту

Заповітом є особисте розпорядження особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт здійснюється особисто, а отже спадщина за заповітом через представника не може бути заповідана.

Заповідач сам може визначити кому він заповість своє майно, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних чи родинних відносин. Крім того, він може заповісти своє майно підприємству, установі, організації, територіальній громаді, іноземній державі або будь-яким іншим учасникам цивільних відносин. У своєму заповіті він може зазначити, що одна частина спадкового майна перейде, наприклад, до фізичної особи, а інша – до держави чи юридичної особи.

Особа, що заповідає, має право без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Проте, заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

Обов’язкову частку у спадщині мають малолітні (до 14 років), неповнолітні (до 18 років), повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки. Зокрема, Конституційний суд України у своєму рішенні від 11 лютого 2014 року у справі № 1-1/2014 роз’яснив, що таке право, крім того, мають повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності. Вищевказані особи мають право на половину частки, яка б належала кожному з них у разі спадкування за законом, незалежно від змісту заповіту. Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Заповідач є вільним у визначенні обсягу спадщини за заповітом. Він може охопити заповітом усе спадкове майно або його частину, має право заповісти спадщину у вигляді арифметичних спадкових часток (1/2, 2/3 тощо), так і конкретне майно (право власності на жилий будинок, автомобіль, права вимоги до боржника за конкретним договором тощо).

У разі охоплення заповітом лише частини спадщини, незаповідане майно перейде до спадкоємців за законом відповідно до правил черговості, а за їх відсутності — за заявою територіальної громади буде визнане відумерлим на підставі ст. 1277 ЦК України. До спадкоємців за заповітом спадщина, не охоплена заповітом, перейти не може, навіть якщо інших спадкоємців (спадкоємців за законом) немає.

Законодавство встановлює чіткі вимоги до форми та змісту заповіту:

заповіт має бути складеним письмово;

заповіт має бути посвідчений нотаріально або особами, уповноваженими на те законом;

у заповіті має бути зазначено місце та час його складення;

заповіт повинен бути підписаний особисто заповідачем.

У деяких випадках на практиці для надання додаткової легітимності заповіту у випадку його підписання іншою особою замість заповідача нотаріус також запрошує не менш ніж двох свідків, які беруть участь у посвідченні.

За законодавством присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов’язковою у таких випадках:

при посвідченні заповіту іншою посадовою, службовою особою, перелік яких наведений у ст. 1252 ЦК України;

якщо заповідач не може через фізичні вади сам прочитати заповіт (абзац третій ч. 2 ст. 1248 ЦК України).

Крім того, будь-який заповіт може бути посвідчений при свідках за бажанням заповідача (ч. 1 ст. 1253 ЦК України).

Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт чи скласти новий. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.

Право на скасування та внесення змін до заповіту зберігається за заповідачем у будь-який час, за умови збереження у заповідача повної цивільної дієздатності.

У разі виникнення запитань спадкового чи іншого характеру Ви можете звернутись до Кіровоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою:

м. Кропивницький, вул. Архітектора Паученка (Дворцова), 64/53

Тел.: (095)87-662-33, (0522) 32-08-24

Email: kirovohrad1.kirovohrad@legalaid.gov.ua ;

Щодо встановлення скороченої тривалості робочого часу

Згідно зі ст. 56 Кодексу законів про працю України на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Зазначені пільги також поширюються також на батьків, що виховують дітей без матері або якщо матір тривалий час перебуває у лікувальному закладі, а також на опікунів, піклувальників та прийомних батьків дитини.

Іншим категоріям працівників неповний робочий час при прийнятті на роботу, або згодом може встановлюватися лише за взаємною згодою роботодавця та працівника.

Слід зазначити, що відповідно до роз’яснення Мінсоцполітики (лист від 29.08.2012 № 318/13/116-12) норма статті 56 КЗпП не обмежує права сторін трудового договору на визначення тривалості неповного робочого часу. Тому тривалість робочого дня (тижня) має встановлюватися за угодою між працівником і роботодавцем.

Неповний робочий час може встановлюватися шляхом:

зменшення тривалості щоденної роботи (наприклад, по 4 години щодня);

зменшення кількості днів роботи протягом тижня (3 дні по 8 годин);

одночасного зменшення кількості годин роботи упродовж дня і кількості робочих днів упродовж тижня (3 дні на тиждень по 5 годин).

Перш за все встановлення неповного робочого часу може здійснюватися за ініціативою працівника. Якщо працівник належить до однієї з категорій осіб, визначених у ст. 56 КЗпП, то вказане прохання для роботодавця є безумовним, іншими словами роботодавець не може відмовити працівнику у встановленні неповного робочого дня або тижня.

Також працівник може ініціювати питання про встановлення неповного робочого часу і випадках, коли до зазначених вище категорій він не належить, зокрема, при прийнятті на роботу або вже в її процесі. Проте в даному задоволення заяви повністю залежить від рішення власника, оскільки надання такої пільги у вказаному випадку не може розглядатися як обов’язкове.

Крім того ініціатива про встановлення неповного робочого дня може виходити і від самого роботодавця.

Проте в цьому випадку роботодавець не має беззаперечного права на встановлення працівнику неповного робочого тижня. Зазначене пов’язане із тим, що ініціювання таких змін роботодавцем повинно розглядатися як зміна істотних умов праці, оскільки має наслідком скорочення робочого дня, а також зменшення розміру заробітної плати.

Встановлення неповного робочого часу не призводить до обмеження будь-яких трудових прав працівника, зокрема, прав на відпочинок, включаючи вихідні дні, відпустки, гарантій та компенсацій, встановлених Кодексом законів про працю. При цьому, оплата здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або виробітку.

Враховуючи наведене, жінка, що є вагітною, або яка має дитину віком до чотирнадцяти років чи дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, має безумовне право вимагати встановлення для неї неповного робочого дня (тижня).

У випадку наявності вказаного прохання, яке оформлене та подано відповідно до законодавства, відмову власника у її реалізації слід вважати незаконною.

У випадках після видання наказу і до моменту припинення обставин, що були підставою для встановлення неповного робочого часу, працівник має право подати заяву про встановлення повного робочого часу. У зв’язку з цим власник вносить зміни у відповідний наказ (або його скасовує).

У вирішення трудових питань ми пропонуємо скористатися професійною допомогою фахівців Кіровоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що знаходиться за адресою: м. Кропивницький, вул. Архітектора Паученка (Дворцова), 64/53 (з понеділка по п'ятницю з 8:00 до 17:00 год.) чи за телефонами (095)87-662-33, (0522) 32-08-24.

Поновлення пропущених строків для прийняття спадщини

За статистикою звернень громадян до Кіровоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, питання поновлення пропущених строків для прийняття спадщини займає вагоме місце. Фахівці відділу правової інформації та консультацій надають наступні рекомендації та роз’яснення.

Цивільним Законодавством України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Строк подачі даної заяви, який починається з часу відкриття спадщини, не може перевищувати шість місяців. У разі, якщо спадкоємець протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Але спадкоємець не втрачає можливість успадкувати майно. Ст. 1272 Цивільного кодексу України передбачено можливість поновлення строку для прийняття спадщини шляхом:

подання заяви про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини та письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину;

подання позову спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, про визначення судом додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. (далі по тексту – Постанова), особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно даної Постанови суд при вирішенні питання про встановлення особі додаткового строку, досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, враховуючи практику вирішення подібних справ, суд виходить з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Такими причинами можуть бути: стан здоров’я спадкоємця, перебування за кордоном, у тривалому відрядженні, на навчанні, відбування покарання, з чим пов’язана неможливість прибуття для прийняття спадщини тощо.

Також існують окремі випадки, коли для задоволення позову про поновлення строку для прийняття спадщини було визначено таку підставу як юридична неграмотність. Такі обставини мають бути підтверджені документально.

При розгляді подібних справ судом перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно майна спадкодавця, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії. Це означає, що підставою для звернення до суду з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини є вмотивована відмова нотаріуса у прийнятті заяви про прийняття спадщини у зв’язку з пропущенням строку, що оформляється відповідною постановою.

До відділу “Устинівське бюро правової допомоги” можна звернутися за адресою: вул.Благодатна, №1, телефон — 4-17-65, 068-194-69-91

Порядок звернення до Європейського суду з прав людини

Згідно з ч. 5 ст. 55 Конституції України особа має право на звернення за захистом після використання національних засобів правового захисту у міжнародні юрисдикційні установи, які визнала Україна.

Європейський Суд з прав людини – це міжнародний судовий орган, який покликаний забезпечити дотримання державами-учасницями прав та свобод, гарантованих Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод і уповноважений розглядати заяви осіб, які скаржаться на порушення державами-учасницями прав та свобод, передбачених Конвенцією.

До Європейський Суду можна звертатись:

– проти однієї чи декількох держав, на які поширюється дія Конвенції і котра/котрі, своєю дією або діями чи бездіяльністю, що стосувались безпосередньо вас, порушили Конвенцію з прав людини. 

– скарги мають стосуватися дій або бездіяльності одного або декількох органів влади держави, якої стосується заява (наприклад, судового або адміністративного органу).

Заява повинна стосуватися одного з прав, викладених у Європейській конвенції з прав людини. Порушення, на які можна скаржитись, можуть стосуватися широкого кола питань, таких як: катування чи нелюдське поводження з ув’язненими, законність тримання під вартою, порушення при розгляді цивільних чи кримінальних питань, дискримінація у здійсненні прав, викладених у Конвенції, батьківські права, право на повагу до приватного та сімейного життя, житла і кореспонденції, свобода вираження поглядів, свобода передавати чи отримувати інформацію, свобода участі у зібраннях та демонстраціях, вислання та екстрадиція, конфіскація майна та його вилучення.

Звернутися до Суду можна або звичайним листом, в якому необхідно чітко викласти скарги (в такому разі буде надіслано формуляр заяви, який потрібно заповнити), або одразу надіслати заповнений формуляр заяви. Формуляр заяви розміщено на офіційному Інтернет-сайті Європейського суду з прав людини за адресою: http://www.echr.coe.int/Pages/home.aspx?p=applicants/forms/ukr&c. Лист і/або заповнений формуляр заяви потрібно надіслати за адресою:

The Registrar

European Court of Human Rights

Council of Europe

F-67075 Strasbourg Cedex

Писати до Суду можна однією з офіційних мов Суду (англійською чи французькою) або ж офіційною мовою будь-якої з держав, що ратифікували Конвенцію, в тому числі українською.

Що необхідно знати військовослужбовцю, аби отримати санаторно-курортне лікування

Санаторно-курортне лікування є одним із видів лікувально-профілактичної допомоги, пов’язаної з використанням природних лікувальних факторів (мінеральні води, лікувальні грязі, сприятливий клімат тощо). На сьогодні в Україні створена та успішно функціонує доволі розвинена мережа лікувально-профілактичних закладів, які надають громадянам низку послуг.

Кожному учаснику бойових дій Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» гарантує право на безоплатне санаторно-курортне лікування. При цьому механізм забезпечення цією пільгою саме учасників АТО визначено «Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на забезпечення постраждалих учасників антитерористичної операції санаторно-курортним лікуванням», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 200.

Для одержання путівки необхідно обов’язково перебувати на обліку в органах соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання. Уповноважені органи соціального захисту населення забезпечують безоплатними путівками до санаторно-курортних закладів згідно з медичними рекомендаціями в порядку черговості та в міру надходження путівок:

1) учасників бойових дій – щороку строком на 18-21 день;

2) інвалідів війни – позачергово щороку строком на 18-21 день;

3) інвалідів із захворюваннями нервової системи (з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку) – відповідно до медичних рекомендацій, з них: I та II груп – до санаторіїв спінального профілю з лікуванням строком на 35 днів, III групи – до санаторіїв неврологічного профілю з лікуванням строком на 18-21 день.

Путівками без лікування забезпечуються громадяни, що супроводжують інвалідів I групи (за винятком інвалідів з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку), яким відповідно до висновку лікувально-профілактичного закладу необхідна постійна стороння допомога. У разі, якщо інвалід I групи здатний обслуговувати себе самостійно, видається відповідна довідка лікувально-профілактичного закладу.

У випадку, коли особа має право на забезпечення путівкою за кількома законами, їй надається право вибору в забезпеченні путівкою за одним із них. Окрім того, особа, яка перебуває на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням в органах соціального захисту населення, але поточного року одержала безоплатну путівку, знімається з обліку. Забороняється поділ путівки та передача її іншій особі.

Як малозабезпеченим сім’ям отримати соціальну допомогу?

В умовах погіршення економічної ситуації в країні все більш актуальним для багатьох українців, у тому числі й Устинівчан, постає питання отримання соціальної допомоги від держави.

Соціальна допомога призначається малозабезпеченим сім’ям, які мають середньомісячний сукупний дохід нижчий за прожитковий мінімум, розрахований в сукупності для кожного члена родини. Тобто в родині з трьох осіб, де двоє працездатних батьків і дитина, буде враховуватися сума з трьох прожиткових мінімумів – татового, маминого і дитини.

Для оформлення такої допомоги потрібно надати до Управління соціального захисту населення наступні документи: заяву про надання державної соціальної допомоги, довідку про склад сім’ї, декларацію про доходи (в неї не включаються нарахована субсидія за житлово-комунальні послуги), довідку про наявність і розмір земельної ділянки та документ, який посвідчує особу (паспорт).

Призначається виплата державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям на 6 місяців, починаючи з дня звернення до Управління соціального захисту населення.

Відмовити у виплаті допомоги можуть в таких випадках:

1) якщо працездатні члени сім’ї не працюють, не служать в армії, не навчаються протягом останніх трьох місяців у навчальних закладах і не перебувають на обліку у центрі зайнятості, окрім тих, хто доглядає дітей віком до 3-ох або 6-ти років, хто доглядає за інвалідами І групи або дітьми-інвалідами до 18 років, за інвалідами ІІ групи внаслідок психічних розладів, а також особами, які досягли 80-річчя;

2) якщо соціальні працівники з’ясують, що малозабезпечена родина має додаткові доходи для існування;

3) якщо у власності малозабезпеченої родини є друга квартира за умови, коли загальна площа житла перевищує 21 кв. м на одного члена сім’ї і додатково 10,5 кв. м, або більше одного автомобіля;

4) якщо у власності є земельна ділянка площею більше 60 соток (пай), окрім випадків, коли земельна частка не приносить прибутку, а також коли в родині з дітьми всі дорослі досягли 65 років або є інвалідами І та ІІ груп чи в родині є діти-інваліди.

Для розрахунку розміру допомоги потрібно визначити середній сукупний дохід сім’ї за останні півроку (додати всі доходи і розділити на 6). Виплата допомоги тісно пов’язана з таким показником, як «прожитковий мінімум». Це гарантований прожитковий мінімум, який визначається тільки для розрахунку цього виду допомоги Законом України «Про державний бюджет» (на відповідний рік).

Для розрахунку розміру державної соціальної допомоги малозабезпеченим громадянам необхідно визначити такий показник, як «прожитковий мінімум сім’ї». Він вираховується індивідуально (сума прожиткових мінімумів всіх членів родини).

Щоб визначити розмір державної соціальної допомоги, необхідно від прожиткового мінімуму родини відняти її середній сукупний дохід за останні 6 місяців. При цьому існує ще одне обмеження – отриманий результат не повинен перевищувати 75% від прожиткового мінімуму родини.

У разі порушення конституційних прав і свобод малозабезпечених сімей, рекомендуємо звертатися до наших спеціалістів, які завжди готові надати Вам правову допомогу.

До уваги жителів Устинівського району, які бажають зареєструвати громадське формування, що не має статусу юридичної особи!

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2016 року №1717/5 «Про запровадження пілотного проекту у сфері державної реєстрації громадських формувань» прийняття та видача документів щодо реєстрації громадських формувань буде здійснюватись місцевими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Звертаємо увагу на тому, що нові функції, які отримали місцеві центри дають змогу мешканцям реєструвати громадські організації у новостворених бюро правової допомоги.

Отримання субсидій: правовий аспект

З цього питання, фахівці місцевого центру надають наступні роз’яснення і консультації: Право на призначення субсидії мають сім’ї, у яких розмір плати за житлово-комунальні послуги у межах норм споживання перевищує обсяг визначеного Кабінетом Міністрів України обов’язкового платежу.

Розмір обов’язкового платежу визначається для кожного домогосподарства індивідуально в залежності від сукупного доходу. Такі розрахунки може зробити кожна особа самостійно за наступним алгоритмом:

1) визначити середньомісячний сукупний дохід сім’ї за попередній календарний рік;

2) визначити дохід на одну особу шляхом поділу середньомісячного сукупного доходу на кількість членів домогосподарства;

3) отриманий результат поділити на розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць (з 01.05.2016 – 1399 грн.), тобто визначити співвідношення середнього доходу родини до розміру прожиткового мінімуму на одну особу;

4) отриманий результат поділити на 2, а потім помножити на 15%, і таким чином визначити відсоток обов’язкової плати за житлово-комунальні послуги.

Для отримання субсидії до управління праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації необхідно подати лише два документи: заяву про призначення житлової субсидії та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії. Зазначені документи можуть бути надіслані поштою або в електронній формі з використанням засобів телекомунікаційних систем, зокрема з використанням електронного цифрового підпису.

Субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального сезону, але не більше, ніж на 12 місяців і розраховується окремо на опалювальний та неопалювальний сезони. Після закінчення терміну отримання субсидії управління праці та соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок субсидії на наступний період для домогосподарств, які отримували субсидію у попередньому періоді.

Сума субсидії, перерахованої (виплаченої) надміру внаслідок подання громадянином документів з недостовірними відомостями, повертається ним за вимогою управління праці та соціального захисту населення. У разі коли громадянин добровільно не повернув надміру перераховану суму субсидії, питання про її стягнення вирішується у судовому порядку.

У випадку коли через несплату громадянином вартості фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії надання субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг припинено, громадянин набуває право на її призначення на наступний період після подання документів, що підтверджують погашення заборгованості, яка виникла за період отримання субсидії. ​

Що робити в разі необхідності заміни товару неналежної якості

До Кіровоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернулась громадянка О. з питанням щодо порядку та особливостей заміни товару неналежної якості. З цього питання, фахівці місцевого центру надали наступні роз’яснення. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків покупець (відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів») в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Важливо, що вищезазначені вимоги повинні бути пред’явлені протягом гарантійного строку чи строку придатності товару. Якщо ж такі строки не встановлені, то відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», – термін позовної давності є гарантійним терміном, який встановлює виробник. Якщо гарантійний термін виробником не встановлено, то діє загальне правило: 2 роки з моменту придбання товару. Згідно із ст. 681 ЦК України, термін позовної давності щодо недоліків проданого товару складає один рік з моменту виявлення недоліків у межах гарантійного терміну.

Законодавством передбачено перелік товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню). До них відносяться:

- продовольчі товари, лікарські препарати та засоби, предмети сангігієни;

- непродовольчі товари: світлочутливі товари, корсетні товари, парфюмерно-косметичні вироби, пір’яно-пухові вироби, дитячі іграшки м’які, дитячі іграшки гумові надувні, зубні щітки тощо.

У випадку купівлі товару неналежної якості покупцю необхідно звернутися до продавця з письмовою або усною вимогою про усунення недоліку товару. Рекомендовано таке звернення оформити в двох примірниках та на одному з них записати інформацію, хто і коли отримав таку вимогу.

У заяві слід зазначити: дату купівлі товару, наявність розрахункового документу, що підтверджує факт купівлі-продажу товару, описати дефект, що проявився і викласти свою вимогу, дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (серія і номер паспорта, дата і місце його видачі), дані про товар (найменування товару, фабричний, (серійний) номер, артикул, дата продажу, вартість на момент продажу, суму сплачених за товар коштів.

Якщо продавці відмовляються прийняти заяву, її необхідно відправити поштою рекомендованим листом з повідомленням і описом того, що вкладено в поштовий конверт.

Згідно п. 6 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимога споживача підлягає негайному задоволенню, а якщо у продавця є необхідність в перевірці характеру заявленого дефекту – протягом 14 днів, або за домовленістю.

Тобто у разі, коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець зобов’язаний, у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди, організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця.

Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов’язаний відшкодувати продавцю витрати на проведення експертизи.

Якщо експертиза надасть висновок, що дефект стався не з вини споживача і підлягає усуненню, то споживач за своїм вибором має право вимагати від продавця зменшення ціни на товар, безкоштовного ремонту або відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У випадку, якщо продавець не дотримується вимог законодавства про захист прав споживачів, покупець має право звернутися з позовною заявою до суду щодо заміни товару неналежної якості.

Щодо підсудності даної категорії справ необхідно зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Що стосується судового збору за подання цивільного позову за даною справою, то, у відповідності до Закону України «Про судовий збір», за подання позову щодо заміни товару неналежної якості сплачується судовий збір, як за подання позову немайнового характеру, тобто 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

В Устинівці бюро правової допомоги надає сервіси місцевим жителям

З 1 вересня 2016 р. розпочало роботу Устинівське бюро правової допомоги. Впродовж першого тижня до бюро уже звернулося 18 осіб.

Місцеві жителі в Устинівському бюро правової допомоги зможуть отримати такі види правових послуг: консультації і роз'яснення з правових питань, складення заяв, скарг, інших документів правового характеру, а також доступ до електронних сервісів Міністерства юстиції України, та власне забезпечення доступу до безоплатної вторинної правової допомоги.

Безоплатну вторинну правову допомогу у цивільних та адміністративних процесах можуть отримати малозабезпечені особи, чий середній місячний дохід сім’ї нижчий суми прожиткового мінімуму – 1399 гривень на місяць (з 1 травня по 31 листопада 2016 року відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»). Для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років – 1228 гривень; дітей віком від 6 до 18 років – 1531 гривень; працездатних осіб (до працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку – ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум») – 1450 гривень; осіб, які втратили працездатність (до осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку) – 1130 гривні.

Безоплатна вторинна правова допомога (представництво інтересів у суді) гарантована державою й учасникам бойових дій (у тому числі учасникам АТО із відповідним статусом та членам сімей загиблих) та іншим особам, згідно із ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 – ХІІ від 22.10.1993р.; інвалідам, дітям-сиротам, дітям позбавлених батьківського піклування, біженцям, та особам, які потребують додаткового або тимчасового захисту; законним представникам дітей-сиріт, дітям, позбавленим батьківського піклування, безпритульним дітям, дітям, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї; особам, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною чи належать до числа жертв нацистських переслідувань; особам, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною; опікунам або піклувальникам осіб, щодо яких суд розглядає справу про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; особам, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, або їх законним представникам та особам, реабілітованим відповідно до законодавства.

Тож, кожен, хто звернеться до бюро за юридичною консультацією – її отримає, як і матиме доступ до електронних сервісів Міністерства юстиції. Крім того, клієнти матимуть змогу через бюро отримати доступ й до адвокатських послуг – якщо це буде необхідно та у випадку належності до визначених законом категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу; а також фахівці бюро представлятимуть інтереси таких осіб у суді за окремими видами спорів.

Вуличне інформування працівниками Бюро



30 серпня 2016 року працівниками Устинівського бюро правової допомоги було проведено вуличне інформування місцевого населення. Під час проведення заходу працівники Бюро відповіли на хвилюючі питання населення та надали змістовні відповіді.

В Устинівці діятиме Бюро правової допомоги



30 серпня 2016 року в приміщенні райдержадміністрації під головуванням першого заступника голови РДА Яворського М.А. відбувся семінар за участю представників Кіровоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та керівників окремих структурних підрозділів РДА.

Розглянуто організаційні питання щодо відкриття з 1 вересня поточного року, за адресою смт Устинівка , вул. Благодатна, 1, Бюро правової допомоги, де кожен житель району зможе отримати різні види правових послуг, а саме: консультації та роз’яснення з правових питань, складення заяв, скарг, інших документів, доступ до електронних сервісів Міністерства юстиції та безоплатної вторинної правової допомоги.


ОГОЛОШЕННЯ

З 1 вересня 2016 року в смт Устинівка запрацює Бюро правової допомоги, де кожен зможе отримати такі види правових послуг:

консультації та роз’яснення з правових питань, складення заяв, скарг, інших документів правового характеру, а також доступ до електронних сервісів Міністерства юстиції Українни, та власне забезпечення доступу до безоплатної вторинної правової допомоги

Відділ "Устинівське бюро правової допомоги" знаходиться за адресою: вул. Благодатна, 1, смт Устинівка

e-mail: bpd.ust@ukr.net











  © Фесенко Олександр, 2011